Визначення податкового резидентства фізичних осіб для контролю КІК: ключові критерії та правила

Контролюючою особою контрольованої іноземної компанії (далі — КІК) є фізична або юридична особа — резидент України (пп. 392.1.2. Податкового кодексу України; ПК).

Поняття «резидент» встановили підпунктом «в» підпункту 14.1.213 ПК, відповідно до якого фізична особа — резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі статтею 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.

Місце проживання — житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-1V).

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні (абз. 2 пп. «в» пп. 14.1.213 ПК).

При цьому постійним місцем проживання згідно зі статтею 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності (п.п. «в» п.п. 14.1.213 ПК).

Водночас, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення підпунктом «в» підпунктом 14.1.213 ПК, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України (абз. 4 пп. «в» пп. 14.1.213 ПК).

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПК, або її реєстрація як самозайнятої особи (абз. 5 пп. «в» пп. 14.1.213 ПК).

Таким чином, за умови, якщо фізична особа має у власності нерухоме майно, відкриті банківські рахунки, отримує доходи на території Україні, має реєстрацію місця проживання, зареєстрована як фізична особа - підприємець згідно з законодавством України, є громадянкою України, то така особа може бути визнана резидентом України.

Враховуючи зазначене, зауважимо, що всі критерії визначення податкового резидентства аналізуються у сукупності, а кожен окремий випадок розглядається на підставі наданих документів та підтверджень з урахуванням усіх обставин та підстав.

За інформацією ДПС у Київській області