Законодавством передбачено іншу відповідальність наймача за неповернення речі, ніж стягнення орендної плати. З цим погодився Верховний Суд України, переглядаючи справу за позовом орендодавця до орендаря про усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом оренди, та стягнення орендної плати.
Якщо укладений сторонами договір оренди припинив свою дію внаслідок його розірвання з ініціативи орендодавця (і відповідно, зобов’язання між сторонами припинено), то для нарахування орендної плати згідно з умовами договору немає підстав.
Розірвання договору оренди: ЗРАЗОК
Отже, орендну плату може нараховувати орендодавець, сплачувати орендар чи її можуть стягувати з орендаря в судовому порядку лише за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди. З моменту припинення договору оренди припиненими слід вважати і зобов’язання орендаря зі сплати орендної плати на майбутнє, а саме за час фактичного безпідставного користування майном до його повернення орендодавцеві. Умовами договору оренди не передбачено обов’язку орендаря сплачувати орендну плату після припинення договору.
Причому заявлений орендодавцем спосіб захисту на підставі статті 391 Цивільного кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин. Адже усунення перешкод у здійсненні власником своїх справ щодо користування і розпорядження майном на підставі цієї норми застосовують до позадоговірних правовідносин.
Постанова ВСУ від 16.03.2016 № 3-64гс16
