Підписуйтесь на телеграм-канал «Головбух. Новини»! Тут про зміни без спамуВичерпний перелік підстав, які дають право роботодавцю проводити утримання із зарплати для погашення заборгованості працівника перед підприємством, наведено в ч. 2 ст. 127 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, в т.ч. при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 КЗпП України, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.
Можливість утримати з працівника надміру виплачену внаслідок помилки зарплату залежить від типу такої помилки - рахункова (лічильна) і нелічильна.
У п. 24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13 зазначається, що вирішуючи спори, пов’язані із застосуванням ст. 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду згідно з правилами частини першої ст. 233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов’язує особу, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.
При цьому ст.1215 ЦКУ встановлює, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти й інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених ст.127 КЗпП України, ст.1215 ЦКУ.
Управління Держпраці в Івано-Франківській області
