Місцевий суд узагальнив практику застосування норм законодавства щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, та виділив її характерні риси, а саме:
- у більшості випадків розміри відшкодування встановлюються стосовно зарплати працівника (а не до розміру матеріальної шкоди);
- стягненню підлягає тільки прямий дійсний збиток;
- працівник не несе відповідальності за шкоду, яку можна віднести до категорії нормального виробничо-господарського ризику.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Суб’єктом матеріальної відповідальності може бути лише той працівник, що перебуває в трудових відносинах із підприємством, якому заподіяна шкода. При цьому вік працівника не має юридичного значення. Проте письмові договори про повну матеріальну відповідальність із неповнолітніми працівниками укладатися не можуть.
За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов’язків, працівник несе відповідальність перед підприємством, з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що грунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов’язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров’ю, виплаченої пенсії, допомоги по соцстрахуванню тощо), відповідає підприємство. Винний працівник, у свою чергу, перед своїм роботодавцем несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.
