Частиною першою статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон № 5067) громадські роботи визначено як вид суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах.
Постановою КМУ від 20.05.2013 № 175 затверджено Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру (далі — Порядок), який набрав чинності з 26.03.2013. Порядок визначає механізм організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, а також фінансування їх організації.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
До виконання громадських та інших робіт тимчасового характеру на добровільних засадах залучаються такі категорії осіб:
- зареєстровані безробітні;
- особи, які перебувають на обліку в територіальних органах Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах як такі, що шукають роботу;
- працівники, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50% передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (п. 3 Порядку).
На осіб, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов’язкове державне соціальне страхування (п.4 Порядку).
Пунктом 5 Порядку визначено, що громадські та інші роботи тимчасового характеру виконуються винятково на створених для цього тимчасових робочих місцях, тобто для цього не можуть бути використані вакантні посади та вільні робочі місця, які існують на підприємстві.
У разі коли на підприємстві виникає певний обсяг робіт, що потребує залучення додаткових працівників, роботодавці подають територіальним органам інформацію про потребу в робочій силі. Відповідно до заявки роботодавця, з урахуванням його вимог та побажань, територіальні органи здійснюють направлення осіб, що перебували на обліку.
Однак при цьому до громадських та інших робіт тимчасового характеру не відносяться роботи, що пов’язані з ризиком для життя (п. 6 Порядку).
З особами, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, роботодавці укладають в письмовій формі строкові трудові договори на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів. Про участь осіб у таких роботах роботодавці вносять записи до трудових книжок відповідно до законодавства про працю (п. 5 Порядку).
Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим за мінімальний розмір заробітної плати. Фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел. У разі залучення зареєстрованих безробітних до громадських робіт фінансування організації таких робіт здійснюється пропорційно рівними частинами за рахунок коштів місцевих бюджетів та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п. 10 Порядку).
Організація громадських робіт здійснюється на підставі укладеного договору між роботодавцем та територіальним органом. Інші роботи тимчасового характеру організовуються безпосередньо роботодавцем для його потреби на підставі письмового звернення роботодавця до територіального органу.
Тож на заробітну плату працівників, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, єдиний внесок нараховується на загальних підставах, а значить — поширюється дія частин 5 та 6 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.
Умовою застосування зазначеної норми є перебування таких працівників у трудових відносинах повний календарний місяць. Якщо працівник перебував у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією неповний календарний місяць, норма про сплату єдиного внеску з мінімальної заробітної плати не застосовуються.
Якщо працівник виконує роботи тимчасового характеру, перебуває у трудових відносинах повний календарний місяць і заробітна плата такого працівника не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), то сума єдиного внеску буде розраховуватися як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітне плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платників. При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється з фактично нарахованої заробітної плати (доходу).
