Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464), базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для роботодавців — підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою КМУ «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 22.12.2010 № 1170 (далі — Перелік).
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Згідно з пунктом 6 розділу I Переліку, витрати на відрядження — добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення, компенсаційні виплати та добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість — не належать до фонду оплати праці та не є базою для нарахування ЄСВ.
Тож до бази нарахування ЄСВ не включаються суми коштів, витрачені працівником на відрядження понад встановлені законодавством норми та не повернуті у встановлені строки.
