Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» від 04.10. 2001 № 2745-III, до добровільного страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком, відноситься, зокрема, медичне страхування (безперервне страхування здоров’я).
Згідно з підпунктом 164.2.16 Податкового кодексу України (ПК), до бази оподаткування ПДФО відноситься сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою-резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
- особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;
- одним із членів сім’ї першого ступеня споріднення платника податку;
- роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15% нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.
Отже, сума страхових внесків, сплачена суб’єктом господарювання за добровільне страхування на користь найманих працівників (крім випадків, зазначених у абз. «а»–«в» пп. 164.2.16 ПК), вважається додатковим благом фізичної особи, підлягає оподаткуванню на загальних підставах та відображається в податковому розрахунку за формою № 1 ДФ під ознакою доходу «126».
