Київський апеляційний адміністративний суду (далі — Апеляційний суд) розглянув апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів — Центрального офісу з обслуговування великих платників податків — про скасування постанови суду першої інстанції. Суть апеляційної скарги полягала у неправомірності визнання судом першої інстанції права Державного підприємства на погашення ним податкового боргу, який виник у зв’язку із простроченою заборгованістю за іноземним кредитом, наданим державою або під державні гарантії за рахунок існуючої переплати з податку на прибуток та переплати з чистого прибутку.
Під час розгляду справи Апеляційний суд визначив, що заборгованість за іноземним кредитом, наданим державою або під державні гарантії, не може вважатися грошовим зобов’язанням (податковим боргом) позивача в розумінні Податкового кодексу України, не може погашатися за рахунок існуючих переплат на бюджетних рахунках, які наповнювались податками і зборами платником податків у зв’язку з тим, що:
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
- зазначена заборгованість не відноситься до загальнодержавних чи місцевих податків та зборів;
- Міндоходів не контролює сплату коштів за кредитом наданим державою або під державні гарантії, не веде облік простроченої заборгованості позичальника.
Також колегія суддів наголосила на тому, що Міністерство доходів і зборів України є органом стягнення суми простроченої заборгованості суб’єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, проте не контролює сплату коштів за кредитом наданим державою або під державні гарантії, не веде облік простроченої заборгованості позичальника, та не нараховує пеню на таку заборгованість.
Враховуючи вищезазначене, Апеляційний суд ухвалив постанову, в якій скасував постанову суду першої інстанції та задовольнив апеляційну скаргу в повному обсязі.
