Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме — протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
На такому акцентував увагу Верховний Суд України (ВСУ), переглядаючи справу за позовом приватного акціонерного товариства (ПАТ) банку про відшкодування збитків.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
У ході розгляду справи було встановлено, що між ПАТ (постачальником) та іншим товариством (покупцем) був укладений попередній договір поставки товару (рухомого майна). Сторони дійшли взаємної згоди, що основний договір буде укладено у визначений ними строк і що покупець протягом 5 банківських днів, не враховуючи день укладення попереднього договору, повинен сплатити постачальнику грошові кошти у вигляді авансу. Передбачалося також, що при укладенні основного договору сплачена покупцем сума грошових коштів за попереднім договором буде зарахована як оплата вартості товару за основним договором. Покупець обумовлену суму перерахував, але невдовзі повідомив продавця про необхідність повернення грошових коштів у зв’язку з неможливістю укладення основного договору. Оскільки станом на визначену попереднім договором дату укладання основного договору в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була наявна інформація про перебування нерухомого майна (предмета договору) у заставі банку (відповідача), це унеможливлювало продаж ПАТ свого рухомого майна (предмета обтяження) контрагенту.
Спір же у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку ПАТ (позивача), виконання банком зобов’язань щодо подання заяви до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження спірного майна. У зв’язку з цим ПАТ указував на обов’язок банку відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди, а також у вигляді фактичних втрат (коштів, оплачених покупцем у вигляді авансу і повернутих останньому).
Однак ВСУ не побачив у діях банку наявності складу цивільного правопорушення, оскільки встановив, що на момент укладення договору продавець був обізнаний про те, що спірне рухоме майно знаходиться під заставою. А тому він не мав права відчужувати таке майно після підписання основного договору, і тим паче — розраховувати на отримання прибутку.
