На питання щодо розірвання або невиконання договорів купівлі-продажу за фактом встановлення форс-мажорних обставин у зв’язку із тимчасовою окупацією території України, Мін’юст відповів досить розпливчато, процитувавши загальні законодавчі норми.
Зокрема, йдеться про норми Цивільного кодексу України (ЦК), згідно з якими особа, що порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, тобто форс-мажорних обставин. Визначити у договорі, які обставини є форс-мажором і суб’єктів, що мають його підтверджувати, сторони можуть самостійно.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Водночас, згідно з нормами Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення госпдіяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Що ж до розірвання договору внаслідок форс-мажорних обставин, то Мін’юст навів статтю 652 ЦК, яка передбачає, що в разі суттєвої зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Причому зміна обставин є суттєвою, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо ж сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які суттєво змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний тільки за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони та за наявності одночасно таких умов:
- у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
