ВАСУ погодився із судами попередніх інстанцій, що договір фрахтування — це окремий договір перевезення, і він не має ніякого відношення до договорів поставки. Тому неправильною є думка, що при поставці товару на умовах CРТ і DAP покупець товару окремо оплачує фрахт та тим самим здійснює виплати на користь нерезидента, та повинен до таких виплат застосовувати норми статті 160 Податкового кодексу України (ПК).
Зокрема, відповідно до пункту 160.5 ПК, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Але, як зазначив ще суд першої інстанції, згідно з Правилами Інкотермс-2010, термін CРТ (перевезення оплачено до) означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення; до обов’язків продавця входить здійснення необхідного для вивозу митного очищення товару. Тобто обов’язки щодо укладання договору перевезення з перевізником (фрахтування) на умовах CРТ покладаються виключно на продавця.
Разом з тим термін DAP (поставка в місці призначення), відповідно до Правил Інкотермс-2010, передбачає, що товар надається покупцеві вже готовим для розвантаження (для перевантаження під митним контролем або ж для розмитнення).
Оскільки зі спірних контрактів убачається, що постачальники товарів не є їх перевізниками, а, навпаки, такі постачальники товарів самі укладають договори на перевезення товарів до вказаних портів на території України, покупець, з одностайної позиції судів, не зобов’язаний був застосовувати статтю 160 ПК при купівлі (отриманні) товарів від нерезидентів.
За таких обставин позовні вимоги покупця скасувати як протиправні низку відповідних податкових повідомлень-рішень визнано обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
