Вищий господарський суд України підкоригував деякі свої постанови, зокрема, з питань:
- орендної плати за договорами оренди земельних ділянок;
- відповідальності за порушення грошових зобов’язань;
- спорів про визнання господарських договорів недійсними.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Відтак суб’єктам господарювання за участі в господарських спорах слід ураховувати, що:
- якщо зі зміною граничного розміру орендної плати за землю таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору;
- якщо у договорі оренди землі сторони визначили, що орендар зобов’язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати, а він не виконав чи виконав неналежним чином свій обов’язок щодо розрахунку розміру орендної плати і це призвело до виникнення заборгованості, то така заборгованість підлягає стягненню з орендаря за позовом орендодавця;
- предметом корпоративних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юрособи; її установчих документів; правочинів, укладених юрособою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. До цього переліку не входять трудові спори за участю юрособи;
- громадянин, який мав статус СПД, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак якщо відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, — припинення провадження у ній;
- не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов. Але це не стосується договору оренди землі, відсутність у якому хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним;
- грошове зобов’язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в інвалюті. Якщо зобов’язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов’язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов’язання;
- вимоги про сплату пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошових зобов’язань (інфляційних, 3% річних) хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов’язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов’язань, відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні.
