Банки зобов’язані перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування під час прийняття ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов’язаний сам відшкодувати недоплачену суму Пенсійному фонду України (ПФУ).
Такого висновку дійшов Верховний Суд України, керуючись положеннями чинного законодавства.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Так, відповідно до абзацу другого частини 20 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу ПФУ суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, із правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Згідно з пунктом 2 частини 10 статті 106 Закону № 1058 за порушення вимог, передбачених частиною дванадцятою статті 20 Закону № 1058, виконавчі органи ПФУ застосовують до банків фінансові санкції у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.
При цьому помилковим визнав ВСУ посилання апеляційного суду у своєму рішенні на абзац четвертий пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, за змістом якого банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати. На думку ВСУ, цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню, оскільки є підзаконним, тобто має меншу юридичну силу по відношенню до Закону № 1058 і тому не може йому суперечити. Крім того, в абзаці п’ятому зазначеного вище пункту встановлено, що якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.
