Апеляційний суд визнав неправомірною відмову підприємства в наданні податковому органу для перевірки первинних документів. Зокрема, з огляду на те, що вказані документи підпадають під відомості, що містять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію.
Згідно з пунктом 1 статті 36 Господарського кодексу України відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються самим суб’єктом господарювання відповідно до закону.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Тобто фізична або юридична особа — власник інформації, що знаходиться в її володінні, користуванні або розпорядженні на законних підставах, має право на власний розсуд віднести зазначену інформацію до конфіденційної або комерційної таємниці та встановити режим її використання, поширення.
Як установив суд, на підприємстві дійсно було розроблено та затверджено Положення про конфіденційну інформацію та комерційну таємницю. Проте зі змісту Положення вбачається, що податкові та видаткові накладні, акти виконання, регістри бухгалтерського обліку не є документами, які підпадають під визначення комерційної таємниці.
Отже, ані чинні нормативно-правові акти, ані відповідне локальне положення, яке діє на підприємстві, не відносять до переліку документів, що місять комерційну таємницю, бухгалтерську документацію. А саме: податкові та видаткові накладні, акти виконання, регістри бухгалтерського обліку та інші документи, що є підставою для визначення об’єктів оподаткування та податкових зобов’язань.
Доказів же того, що в ході проведення перевірки представники податкового органу вимагали надання інших, окрім первинних бухгалтерських документів, які підпадають під визначення комерційної таємниці, підприємство так і не надало. Як і не підтвердило того, що головним бухгалтером було надано чи запропоновано перевіряючим отримати хоч якісь із первинних документів для проведення перевірки.
Відтак, суб’єкт господарювання, на думку суду, не виконав покладений законом обов’язок щодо надання первинних документів на вимогу контролюючого органу при здійсненні ним перевірки. За що останнім правомірно було застосовано до підприємства штрафну санкцію.
