Підприємство використовує у господарській діяльності легковий автомобіль, отриманий за договором фінансового лізингу від лізингової компанії. Чи можна замінити лізингоодержувача у договорі? Як відобразити в обліку підприємства передачу автомобіля іншому лізингоодержувачу?
Фінансовий лізинг — це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується передати річ у користування лізингоодержувачу на визначений строк (не менше одного року) за встановлену плату (ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР; далі — Закон № 723).
Відносини, які виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (ЦК). Зокрема, згідно зі статтею 806 ЦК до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).
Таким чином, з правового погляду, за договором фінансового лізингу виникають відносини користування майном. Тобто за формою фінансовий лізинг є орендою.
Після закінчення строку фінансового лізингу право власності на предмет лізингу не переходить автоматично до лізингоодержувача. Якщо лізингоодержувач бажає отримати його у власність, він повинен укласти з лізингодавцем договір купівлі-продажу предмета лізингу.
У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов’язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу (ст. 8 Закону № 723).
Враховуючи вимоги статті 510 ЦК та статті 1 Закону № 723, договір фінансового лізингу являє собою зобов’язання, в якому є дві сторони — боржник і кредитор. Боржником за договором фінансового лізингу є лізингоодержувач, а кредитором — лізингодавець.
Відповідно до статті 520 ЦК за згодою кредитора боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу). Для цього укладається договір про заміну сторони в зобов’язанні. Згідно з договором лізингоодержувач відступає іншій особі права на використання об’єкта лізингу та переводить на неї борг у частині сплати лізингових платежів. Причому іншою особою може бути як юридична, так і фізична особа.
У зв’язку із заміною боржника зобов’язання не припиняється. Главою 50 ЦК, яка регулює питання припинення зобов’язань, не передбачено, що заміна кредитора чи боржника у зобов’язанні припиняє саме зобов’язання.
Оскільки у цьому випадку об’єкт фінансового лізингу не повертається лізингодавцю, оформляти факт повернення першим лізингоодержувачем легкового автомобіля лізинговій компанії не потрібно. Новий лізингоодержувач стає лізингоодержувачем за основним договором фінансового лізингу з переходом до нього всіх прав та обов’язків першого лізингоодержувача.
У податковому обліку операції з передачі матеріальних активів на підставі договору про фінансовий лізинг прирівнюються до постачання (пп. «а» пп. 14.1.191 Податкового кодексу України; ПК).
Отримання основних засобів у фінансовий лізинг (оренду) з подальшим їх включенням до відповідних груп прирівнюється до придбання (пп. 146.17.2 ПК).
Порядок відображення операцій фінансового лізингу у податковому обліку регламентується нормами пункту 153.7 ПК.
Отримання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування податком на прибуток прирівнюється до купівлі-продажу. При цьому:
лізингодавець прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об’єкта основних засобів;
лізингоодержувач включає вартість об’єкта фінансового лізингу до складу основних засобів на підставі акта приймання-передачі.
Передача майна у фінансовий лізинг є об’єктом оподаткування ПДВ (п. «а» п. 185.1, пп. 196.1.2 ПК).
На дату передачі об’єкта у фінансовий лізинг у лізингодавця виникають податкові зобов’язання з ПДВ, а у лізингоодержувача — податковий кредит з ПДВ (п. 187.6, 198.2 ПК). Підставою для нарахування ПДВ у складі податкового кредиту є податкова накладна від лізингодавця (п. 201.10 ПК).
Протягом строку використання основного засобу згідно з договором фінансового лізингу лізингоодержувач нараховує амортизацію на цей об’єкт основних засобів щомісяця. Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем введення об’єкта основного засобу в експлуатацію (п. 146.2 ПК).
Витрати на утримання орендованого легкового автомобіля та сума амортизації включаються до складу адміністративних витрат (пп. «в» пп. 138.10.2 ПК).
Нагадаємо, віднесення таких витрат до складу податкових можливе лише за умови використання орендованого автомобіля у господарській діяльності лізингоодержувача (пп. 139.1.1 ПК).
Крім того, при нарахуванні лізингового платежу лізингоодержувач також має право на податкові витрати. Щоправда, до складу податкових витрат дозволяється включати не всю суму лізингового платежу, а лише частину, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта фінансового лізингу. При цьому не враховується у складі витрат та частина лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу (п. 153.7 ПК).
Операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі лізингового платежу, здійснюваного у межах договору фінансового лізингу, не є об’єктом оподаткування ПДВ (пп. 196.1.2 ПК). Пунктом 153.7 ПК встановлено правила оподаткування операції з повернення об’єкта фінансового лізингу лізингодавцю без придбання такого об’єкта у власність.
Для цілей оподаткування така передача прирівнюється до зворотного продажу лізинго-одержувачем об’єкта лізингодавцю. Об’єктом оподаткування є ціна, яка дорівнює сумі лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу, що залишилися несплаченими за об’єкт лізингу на дату повернення. Як уже було зазначено вище, у випадку заміни лізингоодержувача об’єкт фінансового лізингу не повертається лізингодавцю, а передається іншому лізингоодержувачу. Така операція не може прирівнюватись до зворотного продажу.
Перехід права власності на об’єкт лізингу від лізингодавця до іншого лізингоодержувача зберігає відповідні права та обов’язки лізингодавця за договором фінансового лізингу. При цьому податкові зобов’язання лізингодавця, першого та другого лізингоодержувачів, сформовані до моменту передачі об’єкта лізингу іншому лізингоодержувачу, не змінюються. Такі вимоги міститьпункт 153.7 ПК.
Таким чином, після укладення договору про заміну сторони в зобов’язанні операція з передачі легкового автомобіля першим лізингоодержувачем другому лізингоодержувачу не є зворотним продажем. При передачі автомобіля другому лізингоодержувачу перший лізингоодержувач списує з балансу залишкову вартість цього автомобіля та суму нарахованого зносу за період фінансової оренди. Після проведення списання зобов’язання у першого лізингоодержувача перед лізингодавцем закриваються.
Оскільки договором про заміну сторони в зобов’язанні передбачено лише заміну сторони у договорі про фінансовий лізинг, ніяких зобов’язань перед новим лізингоодержувачем у першого лізингоодержувача не повинно виникнути. Така операція не впливає на зміни інших умов основного договору.
Слід врахувати й той факт, що при отриманні легкового автомобіля у фінансову оренду перший лізингоодержувач включив до податкового кредиту суму ПДВ. Оскільки легковий автомобіль більше не використовується у господарській діяльності першого лізингоодержувача, він повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ (пп. «г» п. 198.5 ПК). Базою оподаткування ПДВ є залишкова вартість автомобіля згідно з даними обліку (п. 189.1 ПК).
Бухгалтерський облік об’єкта фінансового лізингу у лізингоодержувача
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 14 «Оренда» орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об’єкт одночасно як актив і зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.
Орендні (лізингові) платежі складаються з:
компенсації вартості основних засобів, переданих у фінансовий лізинг;
фінансових витрат.
Для розрахунку лізингових платежів сторони договору визначаються з орендною ставкою відсотка, періодами сплати лізингових платежів тощо.
Витрати орендаря (лізингоодержувача) на поліпшення об’єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, відображаються як капітальні інвестиції. Суми таких витрат включаються до вартості об’єкта фінансової оренди (п. 6 П(С)БО 14).
Протягом періоду очікуваного використання активу орендар (лізингоодержувач) нараховує амортизацію на об’єкт фінансової оренди (п. 7 П(С)БО 14).
Підприємство ТОВ «Авангард» на загальній системі оподаткування (перший лізингоодержувач) отримало від ТОВ «Віраж» (лізингодавець) у фінансову оренду строком на 5 років (60 місяців) легковий автомобіль вартістю 300000 грн., у т. ч. ПДВ — 50000 грн.
Згідно з договором фінансового лізингу сума комісії становить 30000 грн.
ТОВ «Авангард» повинно щомісяця вносити на банківський рахунок ТОВ «Віраж» лізингові платежі у сумі 5500 грн., з них:
сума компенсації вартості автомобіля — 5000 грн.;
сума комісії — 500 грн.
Щомісяця ТОВ «Авангард» нараховувало амортизацію автомобіля у сумі 3750 грн.
На дату передачі легкового автомобіля іншому лізингоодержувачу заборгованість ТОВ «Авангард» перед ТОВ «Віраж» становить 110000 грн. (за 20 місяців), у т. ч. залишкова неоплачена вартість автомобіля — 100000 грн., сума комісії — 10000 грн.
Оскільки договір фінансового лізингу припиняє свою дію, сума несплаченої комісії не відображається в обліку першого лізингоодержувача.
Ще більше робочих ситуацій ви знайдете в системі актуальних консультацій «Експертус Податки»
