Відповідно до статті 266 Податкового кодексу України (ПК) платниками збору за паркування є суб’єкти господарювання, які згідно з рішенням місцевого органу влади організовують і здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування і спеціально відведених автостоянках. У чому ж відмінність між місцем для паркування та автостоянками?
Відповідно до підпункту 266.1.2 ПК, а також пункту 2 Правил паркування транспортних засобів, затверджених ухвалою КМУ від 03.12.2009 № 1342, земельні ділянки для забезпечення паркування транспортних засобів повинні відводитися рішенням місцевих органів влади (сільської, селищної або міської ради), отже, територія паркування повинна бути тільки в комунальній власності.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Також Правила паркування містять вимоги до устаткування: окрім дорожніх знаків і спеціальної дорожньої розмітки, майданчики для паркування повинні бути обладнані стаціонарними паркувальними автоматами з розрахунку не менше одного автомата на 20 паркувальних місць, а також стаціонарними в’їзними і виїзними терміналами. Їх можна не встановлювати тільки в тому випадку, якщо послуги з паркування оплачуються в безготівковій формі за договором, укладеним не менше ніж на один місяць. Також згідно зі статтею 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII на майданчику для паркування повинні бути виділені місця для безкоштовного паркування транспорту при цьому кількість пільгових місць повинна складати не менше 10% від загальної кількості, але у будь-якому разі не менше одного місця. Вони повинні бути позначені дорожнім знаком і спеціальною розміткою.
Що стосується автостоянок, то їх діяльність зі зберігання транспортних засобів регулюється Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затвердженими ухвалою КМУ від 22.01.1996 № 115, які розповсюджуються на діяльність всіх автостоянок (окрім гаражних кооперативів) незалежно від форм власності. Автостоянки можуть розрізнятися термінами і способами зберігання, тобто вони можуть бути довгостроковими, сезонними, денними, нічними, відкритими, з гаражами і т.п. Суб’єкт підприємництва зобов’язаний вести відповідні журнали обліку транспортних засобів з видачею власнику квитанції або касового чека про оплату послуг зберігання транспортного засобу, а у разі довгострокового зберігання — пропуску встановленого зразка. Окрім цього, на автостоянках повинні бути журнали обліку щоденного і одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів, журнали обліку ТС довгострокового або короткострокового зберігання, ТС з пошкодженнями і касова книга.
Відповідно до листа Держпідприємництва від 25.10.2002 № 4-431-877/5694 суб’єкт підприємництва, який є власником автостоянки, не зобов’язаний мати ліцензію на охоронну діяльність. Проте якщо для охорони транспортних засобів притягується інший суб’єкт господарювання, яийк не є власником автостоянки, то йому необхідно мати ліцензію на надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності.
