Міністерство доходів і зборів України роз’яснило свою позицію стосовно права податкових органів встановлювати факт недійсності/нікчемності правочинів, порушення податкового законодавства третіми особами, а не самими підприємствами, що перевіряються, а також оскарження актів перевірок податкових органів.
На думку міністерства, наявність належним чином укладеного договору між суб’єктами господарювання (чинного) заздалегідь не може свідчити про здійснення суб’єктом господарювання законної господарської діяльності. У разі виявлення податковим органом порушення платником податків норм чинного законодавства під час здійснення господарської діяльності такому платнику податків донараховуються відповідні суми податкових зобов’язань.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Податківці під час здійснення контрольно-перевірочної роботи можуть відображати в акті перевірки ознаки недійсності (нікчемності) правочинів. При цьому донарахування податкових зобов’язань повинно здійснюватися виключно за порушення норм податкового законодавства.
Суб’єкт господарювання не несе відповідальності за зобов’язаннями контрагента. Якщо останній порушив норми чинного законодавства, то саме він повинен нести відповідальність.
Тобто якщо суб’єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та витрати з податку на прибуток, безперечно, такий суб’єкт господарювання має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшення оподатковуваного прибутку на здійснені витрати.
Однак за відсутності факту придбання товарів чи послуг або якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати коштів.
Що ж до останнього питання, то відомство зазначило, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.
Разом з тим висновки акта перевірки та власне сам акт не є рішенням органу владних повноважень, а відтак — не пов’язані для платника податків з настанням будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов’язки та законні інтереси, що, у свою чергу, виключає можливість такого платника податків на їх оскарження у судовому порядку.
