Суди першої та апеляційної інстанцій визнали незаконними дії податкового органу щодо внесення змін до автоматизованої системи на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку.
Судові висновки грунтувались на тому, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю. На цій стадії податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов’язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Однак дотримання платником вимог податкового законодавства та правильність відображення ним в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом лише під час проведення податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податку.
Сама по собі здійснена податківцями кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Крім цього, суди звернули увагу на наявність у податковому праві критерію добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у т. ч. і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у встановленому Податковим кодексом України (ПК) порядку. Це також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов’язання в порядку статті 54 ПК та його узгодження.
