Постанова ВС від 28.10.2022 у справі № 160/9227/19
Орган контролю за результатом перевірки встановив, що господарські договори платника з контрагентами не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які вони передбачали. Ці висновки вони зробили на підставі податкової інформації про те, що постачальники мають спільні ознаки, які характеризують їх діяльність як фіктивну.
Платник не погодився з висновками контролерів і надав їм договори, первинні документи, які склав на підставі господарських операцій у межах цих договорів та на підставі яких сформував дані бухгалтерського та податкового обліку.
Орган контролю наголосив, що:
- у видаткових накладних не зазначили місце їх складання;
- актах приймання-передачі товару на відповідальне зберігання та додатковій угоді до договору зберігання зазначили різні адреси.
Оскільки у контрагента відсутня матеріально-технічна база для зберігання газу, неможливо встановити місце зберігання газу, місцезнаходження ємностей для його зберігання, якісні характеристики газу та його облік.
Суди дійшли висновку, що платник спростував висновки акта перевірки про безтоварність операцій контрагентів з придбання вуглеводного скрапленого газу та операцій з його зберігання. Водночас суди не витребували, а платник не надав доказів, що підтверджують фізичне існування скрапленого вуглеводного газу.
Верховний Суд (ВС) частково задовольнив касаційну скаргу, скасував оскаржувані судові рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На думку ВС, якщо покупець придбав газ без транспортування і передав його на зберігання контрагентові, в якого він перебував раніше, то для підтвердження реальності господарських операцій платника з контрагентами суди мають установити фізичну наявність газу. Щоб встановити факт існування обсягу газу, які платник зазначив у видаткових і податкових накладних, актах приймання-передачі газу на відповідальне зберігання, суди мають з’ясувати, де саме та як зберігали газ.
