Зміст статті:Аби мати змогу виплатити зарплату працівникам, необхідно одночасно формувати розрахунковий документ на перерахування до бюджету ПДФО. Цього вимагає підпункт 168.1.2 Податкового кодексу України (ПК). Доведеться також сформувати розрахунковий документ і на сплату військового збору із сум зарплати. Адже військовий збір нараховують, утримують і сплачують (перераховують) до бюджету в порядку, встановленому статтею 168 ПК (пп. 1.4 п. 16 підрозд. 10 розділу ХХ ПК).
Втрата первинних документів через руйнування офісу
Це саме стосується й сплати ЄСВ. Адже банки приймають від платників ЄСВ платіжні доручення та інші розрахункові документи для виплати зарплати за умови одночасного подання платником розрахункових документів на перерахування коштів для сплати відповідних сум ЄСВ або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI; далі — Закон про ЄСВ).
Тому правильне формування платіжних доручень на сплату ПДФО, військового збору та ЄСВ є запорукою не лише своєчасної їх сплати, а й виплати працівникам зарплати.
Форму платіжного доручення та вимоги до заповнення його реквізитів наведено, відповідно, у Додатках 2 та 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (далі — Інструкція № 22).
Із заповненням полів «Платник», «Код платника», «Банк платника», «Код банку платника», «Рахунок платника» жодного клопоту немає, адже ця інформація стосується безпосередньо платника і йому відома. А от щодо заповнення інших реквізитів інколи виникають запитання. Саме на таких ми й зупинимося.
Поля «Отримувач» і «Код отримувача»
Коли формують платіжне доручення на сплату платежів до бюджету, в ньому зазначають, зокрема:
- найменування (повне чи скорочене) відповідної установи, на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації;
- ідентифікаційний код отримувача за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — код ЄДРПОУ).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Мінфіну від 22.06.2012 № 758 (далі — Порядок № 758), рахунки за надходженнями до державного та місцевих бюджетів відкривають щороку на початку нового бюджетного періоду в органах Державної казначейської служби України (далі — орган казначейства).
У разі сплати до бюджету ПДФО та військового збору отримувачем є відповідний орган казначейства за місцем обліку платника податку. Проте недостатньо записати в полі «Отримувач» лише найменування органу казначейства та найменування території, потрібно ще зазначити відповідний код доходів бюджету. Їх перелік наведено у Класифікації доходів бюджету, затвердженій наказом Мінфіну від 14.01.2011 № 11.
Зокрема, для сплати ПДФО та військового збору передбачено такі коди доходів:
- 11010100 «ПДФО, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати»;
- 11011000 «Військовий збір».
Тому, сплачуючи ПДФО із зарплати, у платіжному дорученні в полі «Отримувач» зазначають, наприклад: УДКСУ у Святошинському районі ГУ ДКСУ у м. Києві/Святошинський район м. Києва/11010100.
А от у полі «Код отримувача» платіжного доручення треба вписати код ЄДРПОУ такого органу казначейства, наприклад, 37962074.
У разі сплати ЄСВ у відповідних реквізитах зазначатимуть іншу інформацію. Адже для зарахування ЄСВ в органах казначейства у встановленому порядку відкривають небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Такі рахунки відкривають винятково для обслуговування коштів ЄСВ (ч. 6 ст. 9 Закону про ЄСВ).
Тож сплачуючи ЄСВ, у полях платіжного доручення «Отримувач» та «Код отримувача» зазначатимуть найменування органу ДФС та його код ЄДРПОУ. Наприклад, ДПІ у Святошинському районі та 39513550.
При цьому код бюджетної класифікації не зазначають, адже ЄСВ не належить до доходів бюджету.
Поля «Банк отримувача» та «Код банку отримувача»
Згідно із Додатком 8 до Інструкції № 22 у полі «Банк отримувача» потрібно зазначити найменування та місцезнаходження (населений пункт) банку (філії) отримувача і код цього банку.
Місцезнаходження банку (філії) зазначати не обов’язково, якщо його скорочене найменування дає змогу однозначно ідентифікувати банк (філію) в разі заповнення розрахункового документа з використанням комп’ютерної техніки.
Зважаючи на те що кошти на сплату ПДФО, військового збору, а також ЄСВ, спрямовуються на рахунки, відкриті в органах казначейства, зазначаємо саме найменування органу казначейства та його код МФО. Наприклад, отримувач — ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку — 820019.
Поле «Рахунок отримувача»
У полі «Рахунок отримувача» зазначають номер рахунку, відкритого в органі казначейства для зарахування податків і зборів, зокрема, ПДФО, військового збору, ЄСВ. Інформація про відкриті/закриті рахунки доводиться до органів казначейства для подальшого інформування органів, що контролюють справляння надходжень бюджету згідно із встановленими порядками взаємодії, та місцевих фінансових органів (п. 2.1 Порядку № 758).
Після того як органи казначейства поінформують відповідні органи ДФС про відкриті рахунки для зарахування податків і зборів, фіскальні органи доводять цю інформацію до платників податків. Як правило, з реквізитами рахунків для зарахування ПДФО та військового збору можна ознайомитися на сайті ДФС у розділі «Бюджетні рахунки» або ж отримати безпосередньо в органі ДФС чи Центрах обслуговування платників податків, або на сайті Казначейства у розділі «Реквізити доходних рахунків».
Реквізити рахунків для зарахування ЄСВ наведено в Реєстрі рахунків для сплати єдиного внеску, розміщеному на сайті ДФС у розділі «Довідники, реєстри, переліки», підрозділ «Реєстри».
Пам’ятаймо, що бюджетні рахунки для зарахування ПДФО та військового збору відкривають до згаданих вище кодів доходів бюджету, а для ЄСВ — до відповідних видів доходів і платників, приміром, для сплати ЄСВ із зарплатних виплат юридичними особами призначено рахунки, які відповідають символу рахунку «201».
Поле «Призначення платежу»
У розрахункових документах на сплату (стягнення) платежів до бюджету цей реквізит заповнюють зважаючи на вимоги Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Мінфіну від 24.07.2015 № 666 (далі — Порядок № 666). У ньому, зокрема, наведено приклади (зразки) заповнення поля «Призначення платежу» платіжного доручення, в т. ч. для «зарплатних» податків.
Як бачимо, для сплати податків і зборів та ЄСВ використовують код виду сплати «101».
За наявності у платника податків/платника ЄСВ податкового боргу/недоїмки з ЄСВ платіжне доручення на переказ коштів приймають до виконання незалежно від напряму сплати, зазначеного у полі «Призначення платежу». При цьому кошти зараховують у порядку черговості, а тому виду сплати, що передбачений пунктом 8 Порядку № 666, органи ДФС присвоюють код виду сплати «140».
Відповідно до пункту 6 Порядку № 666 сплату за кожним видом платежу і за кожним видом сплати слід оформлювати окремим документом на переказ (окремим платіжним дорученням).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
