Податковий кодекс України визначає, що сільськогосподарський товаровиробник має право перебувати на єдиному податку, якщо частка його сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік не менша за 75% загального доходу.
Така частка розраховується як питома вага доходу сільгосптоваровиробника від реалізації власно виробленої сільгосппродукції у загальній сумі доходу. У формі розрахунку, затвердженій наказом Мінагрополітики від 26.12.2011 № 772, частка сільськогосподарського товаровиробництва розраховується як відношення значень рядків 1 та 4.
У рядку 1 розрахунку прописують загальну суму доходу від реалізації сільгосппродукції власного виробництва, продуктів її переробки та від надання супутніх послуг покупцю, зокрема:
- збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту;
- зберігання сільськогосподарської продукції.
Інші послуги, які одне сільгосппідприємство може надавати іншому, не впливають на збільшення граничного розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва.
У рядку 4 розрахунку зазначають різницю між загальною сумою доходу сільгосптоваровиробника (р. 2) та величиною, на яку її зменшують (р. 3).
Загальну суму доходу сільгосптоваровиробник визначає відповідно до вимог П(С)БО 15 «Дохід».
Тож якщо одне сільгосппідприємство надає іншому послуги, не зазначені вище, дохід від них враховується в загальній сумі доходу, яка прописується в рядках 2 та 4 розрахунку. Це призводить до зменшення граничного розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва.
Якщо за підсумками року частка буде меншою за 75%, сільгосптоваровиробник змушений буде перейти на загальну систему оподаткування.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
