ПРОБЛЕМА
Юридична особа застрахувала в 2006 році своїх співробітників за договором довгострокового страхування життя у страховій компанії. Вигодонабувачем за цим договором є юридична особа. Зміни до договору не вносилися. У 2013 році страхувальник хоче припинити дію договору, який було укладено на 10 років. Які податкові наслідки такої операції будуть для страховика і страхувальника?
РІШЕННЯ
Відповідно до статті 28 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/63-ВР (далі — Закон № 85) дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Якщо такої умови договором не передбачено, потрібно виконувати умови договору до встановленого строку.
На договір довгострокового страхування життя, що укладено в 2006 році, до закінчення строку його дії поширюється порядок, встановлений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334 (далі — Закон № 334). Аналогічне роз’яснення наведено в листі ДПАУ від 03.03.2011 № 2756/5/15-0516.
Страховик та страхувальник повинні врахувати, що зменшення терміну дії договору до 7 років без зміни інших істотних його умов, не буде підставою вважати такий договір укладеним відповідно до підпункту 14.1.52 Податкового кодексу України (ПК). Оскільки ним було встановлено інший порядок здійснення страхових виплат і не було здійснено виплат у вигляді ануїтету.
З метою оподаткування суттєво змінено вимоги до договору довгострокового страхування життя, укладеного відповідно до підпункту 14.1.52 ПК, у порівнянні з пунктом 1.37 Закону № 334, а саме:
скорочено мінімальний строк дії договору з 10 до 5 років;
встановлено порядок здійснення страхової виплати — одноразово або у вигляді ануїтету.
Крім того, згідно з новими правилами оподаткування довгострокового страхування страхувальник-роботодавець не може бути вигодонабувачем за договором довгострокового страхування працівників у разі настання страхового випадку.
Викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя
У разі припинення довгострокового договору страхування життя, укладеного за Законом № 334 до закінчення строку його дії відповідальність наступатиме відповідно до підпунктів 156.4.1 та 156.4.2 ПК.
Страховик повинен оподаткувати одержані доходи за ставкою 3% у податковому періоді, в якому відбувся факт такого порушення, оскільки не була виконана вимога щодо укладення договорів довгострокового страхування життя, визначених підпунктом 14.1.52 ПК, що надавала право застосовувати ставку 0% (пп. 156.4.1 ПК). Податкове зобов’язання розраховується аналогічно відповідно до підпункту 156.4.2 ПК без нарахування пені.
Так, страхувальник, який збільшив витрати згідно з нормами пункту 142.2 ПК, зобов’язаний включити до складу своїх доходів за відповідний звітний період суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій з нарахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення у страхувальника податкового зобов’язання з податку.
Таке зобов’язання розраховується з початку податкового періоду, що настає за періодом, у якому такий платник податку вперше збільшив витрати на суму таких страхових платежів у межах такого договору, до дня подання податкової декларації за наслідками податкового періоду, на який припадає факт дострокового розірвання або порушення зазначених вимог.
При цьому викупна сума або її частина, яка повертається платникові податку страховиком, не включається до складу доходів такого платника податку (пп. 156.4.2 ПК).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
