Договір суборенди: зразок заповнення
У П(С)БО 14 «Оренда» визначено, що суборенда — це угода про передачу орендарем орендованого ним об’єкта в оренду третій особі.
Відповідно до частини третьої статті 774 Цивільного кодексу України (ЦК) до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Тому до договору піднайму (суборенди) застосовуються положення про договір найму (оренди).
Водночас, Податковий кодекс України (ПК) не містить визначення поняття «суборенда» та особливостей визнання за нею витрат та доходів.
Відповідно до підпункту 14.1.97 ПК лізингова (орендна) операція — господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.
У підпункті 138.8.5 ПК визначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
При передачі основних засобів в оренду (суборенду) складається акт приймання-передачі основних засобів у операційну оренду. З дати оформлення та підписання цього акта починається обчислення строку договору оренди, якщо інше не встановлено договором.
У пункті 138.2 ПК визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу.
Надання права на користування за договорами оперативного лізингу (оренди) належить згідно з підпунктом 14.1.203 ПК до операцій з продажу послуг. Враховуючи це, орендодавці та орендарі досить часто вважають за необхідне складати акти здавання-приймання послуг за договорами оренди.
Водночас, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ПК).
У податковому обліку орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Таким чином, можна дійти висновку, що витрати у вигляді орендних платежів включаються до складу податкових витрат орендаря в тому податковому періоді, у якому відбулося нарахування таких платежів.
Тобто якщо в акті наданих послуг оренди наведено розподіл отриманих послуг за кожний місяць 2013 року окремо, то відповідні податкові витрати відображаються за 2013 рік. Але ми все ж таки рекомендуємо орендарю розподіляти витрати і оформляти та підписувати акти наданих послуг щомісячно.
Підготовлено експертами Системи «Експертус Податки»
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
