Облік неповерненого валютного кредиту

ПРОБЛЕМА

Приватне підприємство у 2008 році отримало валютний кредит, термін погашення якого настав у 2011 році, але він не був повернений позичальником. У 2013 році суд виніс рішення про стягнення кредиту, але боржник подав заявку на ліквідацію підприємства. Якою датою підприємство має визнати в податковому обліку кредит як безповоротну фінансову допомогу?

РІШЕННЯ

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

У нашому випадку термін погашення кредиту настав у 2011 році, але позичальником повернений не був. Отже, кредитодавець на законних підставах має право вимагати виконання іншою стороною договірних зобов’язань, в тому числі і в судовому порядку відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 256 ЦК, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу є позовною давністю. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч. 3 ст. 251 ЦК). В нашому конкретному випадку початок перебігу позовної давності починається з дати наступної за останнім днем, яким встановлено термін сплати грошових зобов’язань за кредитним договором.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

В нашій ситуації кредитодавець звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів та у 2013 році отримав судове рішення про стягнення з боржника кредитних коштів.

Отже, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності (1095 днів) відноситься до безповоротної фінансової допомоги (пп. 14.1.257 Податкового кодексу України (ПК)).

Сума безповоротної фінансової допомоги згідно з підпунктом 135.5.4 ПК включається до складу інших доходів платника податку на прибуток. При цьому датою виникнення інших доходів у сумі безповоротної фінансової допомоги буде дата надходження коштів на банківський рахунок чи до каси платника.

Щодо інших видів безповоротної фінансової допомоги ПК не визначає окремо дати їх виникнення. На нашу думку датою виникнення інших доходів у вигляді суми заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є період, на який припадає дата закінчення такого строку. А суми процентів, нарахованих, але не сплачених (списаних), на основну суму кредиту, що надані платнику податків без установлення строків повернення такої основної суми, включатимуться до інших доходів за датою нарахування.

Що стосується погашення грошових зобов’язань боржником, то відповідно до Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII, будь-який кредит в національній або іноземній валюті що надається банком, забезпечується заставою майна (майнових прав), що належать позичальнику (іншим особам), на яке згідно з чинним законодавством може бути звернуто стягнення, поручительствами (гарантіями), страхуванням і зобов’язаннями в інших формах, прийнятих у банківській практиці.

Застава є одним із основних видів забезпечення, що приймається банківськими установами. Як правило, майно, яке надається у заставу банку, має бути ліквідним, вартість такого майна повинна покривати основну суму боргу за кредитом та проценти за користування ним. При цьому майно, яке надається в заставу, має бути власністю позичальника, що підтверджується документально.

У відповідності зі статтею 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Тобто, не зважаючи на відсутність майна і коштів у боржника, він зобов’язаний виконати свої грошові зобов’язання перед кредитодавцем. Не дивлячись на розпочату процедуру ліквідації підприємства, боржник або буде зобов’язаний продати заставне майно та розрахуватися з кредитодавцем, або банк реалізує своє право на звернення стягнення на предмет застави.