ПРОБЛЕМА
На складі є багато ТМЦ, строк придатності яких минув. Як списати такі ТМЦ: комісією підприємства зі складенням відповідного акту списання, чи залучати стороннього експерта? Чи потрібно при цьому сплачувати ПДВ?
РІШЕННЯ
Списати запаси, щодо яких минув термін придатності, можна комісією у складі працівників підприємства. Оскільки поняття ТМЦ у законодавстві відсутнє, вони прирівнюються до запасів (лист Мінфіну від 28.02.2007 № 31-34000-20-16/3985). При списанні запасів потрібно скласти відповідний акт.
Порядок списання протермінованих ТМЦ та форма акту мають бути прописані у наказі про облікову політику підприємства (якщо затвердженої форми акта не встановлено відповідним галузевим відомством). Можна застосувати форму, затверджену наказом Мінекономіки, Мінфіну «Про затвердження Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення» від 10.09.1996 № 120/190.
Якщо така форма підприємству не підійде, можна затвердити власну (знову ж таки наказом про облікову політику підприємства). Таке право суб’єктам господарювання надано пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88. Експертів для процедури списання запасів (ТМЦ) залучати не потрібно.
Що стосується ПДВ, то у податковому обліку необхідно провести відповідні коригування. Згідно з пунктом 198.3 Податкового кодексу України (ПК) податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ПК, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (у т. ч. при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо у подальшому такі товари фактично використовуються в операціях, які не є об’єктом оподаткування чи звільнені від оподаткування ПДВ, або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, такий платник зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ПК (п. 198.5 ПК). При цьому датою використання товарів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III ПК.
Відповідно до підпункту 138.8.5 ПК до складу загальновиробничих витрат включаються нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими Мінфіном нормативами.
Тому платник податку на момент списання зіпсованої продукції повинен визначити податкові зобов’язання з ПДВ на вартість зіпсованої продукції (за вирахуванням втрат у межах норм природного убутку).
Таким чином, якщо ПДВ при купівлі ТМЦ було віднесено до складу податкового кредиту — податкові зобов’язання з ПДВ слід сплатити. В іншому випадку — ні.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
