Як відобразити операції з повернення засновникам майна товариства при його ліквідації

ПРОБЛЕМА

Статутний капітал підприємства був створений коштами засновників, за які під час діяльності підприємства почали будувати офісні приміщення. Пізніше було прийнято рішення про ліквідацію підприємства, й одному із засновників повертають його внесок у виді недобудови, вартість якої значно перевищує суму його внеску. Які податкові наслідки матиме ця операція для підприємства та засновників?

РІШЕННЯ

У процесі ліквідації юридичної особи майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Таким чином, у підприємства виникає заборгованість перед засновниками у сумі належного їм майна, оскільки кожен з них має право на отримання своєї частки, внесеної до статутного капіталу, а також частину власного капіталу, утвореного внаслідок господарської діяльності підприємства, що розраховується пропорційно до внесків засновників.

До складу майна, вартість якого розраховується при виплаті засновнику, входять майнові чи грошові внески засновників, вироблена в результаті діяльності продукція, отримані доходи, інше майно. Тобто учаснику виплачується частина вартості майна (активів підприємства) за вирахуванням його зобов’язань, що пропорційна його частці у статутному капіталі.

У випадку, що розглядається, у зв’язку з ліквідацією підприємства засновнику повертається майно (незавершені капітальні інвестиції), вартість якого перевищує суму, що внесена до статутного капіталу у грошовому виді.

Зазначимо, що з метою оподаткування операції з повернення учаснику внеску у натуральному виді для підприємства прирівнюються до операцій з продажу (реалізації) товарів, що випливає з підпункту 14.1.202 Податкового кодексу України (ПК).

Згідно з підпунктом 14.1.56 ПК доходи — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 26 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набрання чинності розділом III Податкового кодексу України, визнається витратами в порядку, передбаченому розділом III Податкового кодексу України. Таким чином, якщо витрати на виготовлення об’єкта основних засобів були понесені до набрання чинності ПК, такі витрати можна включити до собівартості реалізованих товарів в момент відображення доходів.

Слід зазначити, що при визначенні сум доходів та витрат у разі продажу об’єкта незавершених капітальних інвестицій враховуються характер відносин покупця та продавця та їх податковий статус. Якщо продавець та покупець є пов’язаними особами відповідно до підпункту 14.1.159 ПК, то суми доходів і витрат продавця відображаються в податковому обліку з урахуванням звичайних цін (абз. 2 пп. 39.2.1.1 ПК).

Згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України звичайні ціни з 1 січня 2013 року визначаються за правилами, встановленими статтею 39 ПК.

За загальним правилом, звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Проте, у будь-якому випадку, доцільно провести експертну оцінку такого об’єкту незавершеного будівництва на час його передачі. Згідно з пунктом 188.1 ПК зазначена операція також є об’єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах.

Учасник, який виходить з ТОВ, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена передачею майна в натурі, що встановлено частиною 2 статті 148 Цивільного кодексу України (ЦК).

Підпунктом 170.2.2 ПК встановлено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Отже, до складу загального річного оподаткованого доходу платника податку (засновника) включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. Тобто якщо при ліквідації підприємства засновник отримує більше коштів або майно, вартість якого більша ніж він витратив на придбання корпоративних прав, то з цієї різниці необхідно сплатити податок з доходів і зазначити суму податку у річній декларації. У цьому випадку доходом буде вартість отриманого фізичною особою від ТОВ об’єкту незавершених капітальних інвестицій, а витратами — сума внеску учасника.

При цьому відповідно до підпункту 170.2.1 ПК облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Із вищезазначеного випливає, що підприємство не є податковим агентом при розрахунку із засновниками.