Реалізація палива картками

ПРОБЛЕМА

Підприємство займається перевезенням вантажів на території України, паливо для власних автомобілів купує на АЗС картками. Чи може підприємство проводити реалізацію палива для своїх перевізників (юридичних осіб), оформивши для них картки через своє підприємство? Чи потрібна для цього ліцензія та які податки додатково сплачуються? Як документально оформити такий продаж? Чи необхідно змінювати КВЕД (оптова торгівля чи роздрібна)? Які наслідки для підприємства у зв’язку з таким продажем?

РІШЕННЯ

Розглянемо кожне із запитань детально по черзі.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначено статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII. Діяльність із реалізації палива у цьому переліку відсутня, тому для реалізації палива отримувати ліцензію не потрібно.

Згідно із пунктом 215.1 Податкового кодексу України (ПК) паливо як нафтопродукт належить до підакцизних товарів. Унаслідок цього господарські операції із паливом будуть об’єктом оподаткуванням акцизним податком.

Акцизний податок буде нараховуватись за наведеними в пункті 215.3 ПК ставками у таких випадках:

• акцизний податок нараховується та сплачується виробником палива під час реалізації палива, або у разі використання його у власних виробничих потребах;

• імпортер нараховує та сплачує акцизний податок до розмитнення палива;

• підприємство роздробної торгівлі нараховує та сплачує акцизний податок за наслідками роздрібної реалізації палива.

Жоден з цих випадків не стосується ситуації, що розглядається.

Якщо підприємство не є виробником чи імпортером палива, а лише провадить діяльність з оптового продажу палива, сплачувати акцизний податок з такої реалізації не потрібно.

Ні, реалізація карток на заправку паливом не є реалізацією палива, тому акцизний податок у цьому випадку нараховувати не потрібно. Під час заправки паливом за картками, як і при звичайній заправці за готівку, платником акцизного податку буде виробник чи імпортер палива та у разі роздрібної реалізації — роздрібний продавець палива.

Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки.

Продаж палива через картки є реалізацією карток, а не реалізацією палива та має бути оформлена на відповідний КВЕД. Акцизний податок та інші спеціалізовані податки у цій ситуацій сплачувати не потрібно. Податкові наслідки за загальним податкам і зборам при реалізації карток на заправку паливом залежать від системи оподаткування, на якій зареєстроване підприємство.

Однак, при передачі карток іншому підприємству — юридичній особі необхідно враховувати і правові засади такої передачі, що випливають із договору постачання палива від виробника (імпортера) щодо використання таких карток.

Також слід зазначити, якщо метою підприємства при передачі карток є лише компенсація витрат на паливо перевізнику, а не додатковий заробіток у вигляді націнки на картки, можливий такий варіант оформлення цієї операції. Підприємство-підрядник у договорі із субпідрядником-перевізником обговорює компенсацію палива за рахунок підрядника. У цьому випадку передача карток на паливо буде розглядатися як витрати підрядника, та не може вважатися реалізацією карток.

Підготовлено членами Експертної ради системи «Експертус Податки»