Історія створення комітетів, які б організовували та проводили процедури закупівель, сягає ще дев’яностих років уже минулого століття.
Так, 1993 року в Україні розпочалася історія формування законодавства у сфері державних закупівель. А початком стало прийняття першої «тендерної» постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення міжнародних торгів (тендерів) в Україні» від 21.10.1993 № 871. Ця постанова започаткувала проведення міжнародних торгів, а також упорядковувала проведення на конкурсних засадах закупівель за бюджетні кошти товарів (робіт, послуг) винятково іноземного походження для задоволення державних потреб України. І саме цим нормативним актом вперше було передбачено, що для організації та проведення торгів замовник створює тендерний комітет, до складу якого входять представники замовника, міністерств і відомств, проектних та інших заінтересованих організацій.
Пізніше, 2000 року, здійснення закупівель комітетами замовника було врегульовано вже на законодавчому рівні шляхом прийняття Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 № 1490. А після цього було ще кілька нормативно-правових актів, і ось нині вже в Законі України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197 (далі — Закон про закупівлі) передбачено, що процедури державних закупівель в Україні організовує та проводить комітет з конкурсних торгів (далі — комітет).
Хто ж може і має право входити до складу комітету?
Створюємо комітет з конкурсних торгів
Здавалося б, що може бути простіше, аніж видати наказ на одну сторінку з переліком осіб, які будуть проводити процедури закупівлі. Але є нюанси. Та про все по порядку.
Так, комітет — це службові (посадові) та інші особи замовника (генерального замовника), призначені відповідальними за організацію та проведення процедур закупівлі згідно із Законом про закупівлі. Таке визначення комітету передбачено в пункті 1 Типового положення про комітет з конкурсних торгів, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 № 916 (далі — Типове положення).
Механізм створення і порядок роботи комітету знайдемо у статті 11 Закону про закупівлі та Типовому положенні.
Зауважимо, що не в кожній організації, навіть якщо вона закуповує за бюджетні кошти, має бути створено комітет. Лише якщо вартість предметів таких закупівель перевищує вартісні межі, передбачені Законом про закупівлі, замовник має створити комітет.
У разі якщо очікувана вартість предмета закупівлі без урахування ПДВ є меншою сум, зазначених у частині 1 статті 2 Закону про закупівлі, та замовником не утворюється комітет з конкурсних торгів, складається реєстр таких закупівель у довільній формі за підписом уповноваженої особи замовника (п. 1 Інструкції щодо заповнення форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Мінекономрозвитку від 15.09.2014 № 1106).
Отже, замовник створює комітет із числа службових (посадових) осіб та інших осіб замовника в кількості не менше п’яти.
І вже на етапі створення комітету часто-густо в замовників виникають запитання. Наприклад, щодо розуміння поняття службова (посадова) особа.
Як бачимо, замовник може створювати комітет як зі службових (посадових) осіб замовника, так і з інших працівників замовника. Тобто необов’язково, щоб усі члени комітету були службовими (посадовими) особами. Проте частина таких осіб все ж таки має бути в комітеті. Мається на увазі, що комітет не може складатися лише з працівників замовника без статусу «службова/посадова особа».
Наприклад, якщо в замовника за штатним розписом лише три посадові особи, то щонайменше два інших члени комітету мають бути з числа працівників замовника, які не є посадовими (службовими) особами.
Якщо кількість службових (посадових) осіб у штатній чисельності працівників замовника менша, ніж п’ять осіб, то до складу комітету мають входити всі службові (посадові) особи замовника.
Варто зазначити, що ані в Законі про закупівлі, ані в Типовому положенні немає визначення понять «посадова особа», «службова особа». Отже, щоб розібратися в цих термінах за відсутності відповідного їх визначення у держзакупівельному законодавстві, звернемося до міжгалузевої аналогії закону та проаналізуємо положення законодавства, яке регулює інші галузі права.
Як передбачено частиною 2 статті 2 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 посадова особа — це керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Далі звернемося до Кримінального кодексу України (КК).
Для розуміння положень відповідних статей КК пункти 1 та 2 Примітки до статті 364 КК містять визначення поняття службової особи.
Отже, службовими особами у розумінні КК є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. При цьому службовими особами визнають також і іноземців або осіб без громадянства, які виконують обов’язки, зазначені в пункті 1 Примітки до статті 364 КК.
Окрім того, щоб визначити поняття «посадова особа», радили б звернутися до правозастосовчої практики.
Так, згідно з комплексним аналізом правозастосування судами України головним критерієм віднесення особи до кола посадових є наявність у цієї особи організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Організаційно-розпорядчі обов’язки — це обов’язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5).
Організаційно-розпорядчі функції виконують, зокрема:
- керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх заступники;
- керівники державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники;
- керівники структурних підрозділів, їх заступники тощо.
Адміністративно-господарські обов’язки — це обов’язки з управління чи розпорядження державним, колективним або ж приватним майном. Наприклад, такі:
1) установлення порядку зберігання майна;
2) визначення механізму переробки майна;
3) встановлення правил реалізації майна;
4) передбачення вимог та механізму контролю за згаданими операціями з майном тощо.
Адміністративно-господарські повноваження мають, наприклад:
- начальники адміністративно-господарських підрозділів, їх заступники;
- керівники фінансових підрозділів (відділів, служб), їх заступники;
- завідувачі складів, їх заступники тощо.
Цікаво, що статтею 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) передбачено, що до відповідальності за порушення у сфері державних закупівель притягуються посадові особи. Тож питання притягнення до адміністративної відповідальності членів комітету — не посадових осіб замовника лежить у площині судової практики. Тож його ми розглянемо в майбутньому на сторінках цього часопису.
«Вчіться, розваги нікуди не дінуться», — казали вони. Проте розваги якраз кудись ділися, а навчання завжди з нами. Бо як бухгалтеру без нових знань наодинці з податковими змінами? Вища школа Головбуха — ваш шанс лагідно поєднати підвищення кваліфікації і відпочинок, адже ви самі обираєте час і місце для уроків!
Склад комітету
Одразу наголосимо: замовник не має права включати до складу комітету народних депутатів України, депутатів міської, районної у місті, районної, обласної ради, а також посадових осіб і представників учасників, членів їх сімей.
На практиці може виникнути ситуація, коли замовник отримає пропозицію учасника, посадова особа (або представник) якого перебуває у сімейних правовідносинах з членом комітету. Тут потрібно вирішувати питання, чи немає пов’язаності осіб або конфлікту інтересів.
Однією з ознак пов’язаності осіб, яка передбачена в Законі про закупівлі, є те, що фізичні особи — члени комітету замовника та/або члени їх сімей, які здійснюють контроль над учасниками процедури закупівлі, або уповноважені здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення цивільно-правових відносин.
У разі ж, якщо пропозиція конкурсних торгів (кваліфікаційна, цінова пропозиція) подана учасником процедури закупівлі, який є пов’язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з членом (членами) комітету замовника, комітет має прийняти рішення про відмову учаснику, учаснику попередньої кваліфікації в участі у процедурі закупівлі, попередній кваліфікації учасників та зобов’язаний відхилити пропозицію конкурсних торгів (кваліфікаційну, цінову пропозицію) учасника (учасника попередньої кваліфікації).
Цікаво, що переговорної процедури закупівлі зазначені положення не стосуються, адже в Законі про закупівлі немає «прив’язки» статті 17 цього закону, яка саме й регламентує зазначене вище питання відмови учаснику, до переговорної процедури.
Визначення поняття конфлікту інтересів (потенційного і реального) знаходимо в Законі України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700.
Звертаємо увагу, що замовник формує комітет лише зі своїх працівників. До складу комітету не можуть входити працівники інших організацій, зокрема вищого органу (наприклад, профільного міністерства), правоохоронних органів, навіть з так званим правом дорадчого голосу.
Включення замовником до складу комітету представника іншої організації на правах дорадчого голосу з правом ознайомлення з документами комітету (у т. ч. з пропозиціями учасників) тягне за собою порушення вимог Закону про закупівлі, що, у свою чергу, передбачає притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної у статті 164-14 КпАП.
На практиці трапляються ситуації, коли деякі посадові особи замовника не в захваті від того, що їм, окрім прямих посадових обов’язків, треба виконувати ще й роботу в комітеті. А знаючи, що відповідальність за порушення в проведенні закупівель — чималенька (для декого це кілька місячних зарплат), такі особи вигадують різні шляхи виходу з комітету або уникнення участі в його засіданнях. Така ситуація може мати наслідком блокування роботи комітету, а отже, незабезпечення потреби замовника в товарах (послугах чи роботах).
Українські підприємства активно залучають іноземні інвестиції, виграють гранти і розвиваються. Хочете бути серед успішних? Підвищуйте кваліфікацію за Міжнародними стандартами фінансової звітності
Розглянемо кілька практичних випадків
Бюджетна установа видала наказ про затвердження складу комітету. Головою комітету призначено керівника одного зі структурних підрозділів «бюджетника». Серед членів комітету немає ані бухгалтера, ані юриста.
Аргументація цього складу комітету така: оскільки керівник установи підписує договір про закупівлю, юрист погоджує цей договір, при цьому керівник установи і бухгалтер підписують платіжні доручення на оплату, то зазначені посадові особи не можуть проводити процедури держзакупівель, позаяк буде порушено Закон про закупівлі.
Щодо зазначеного випадку одразу наголосимо, що чинне законодавство не забороняє бути головою комітету керівникові установи (підприємства, організації, державного органу, тобто керівникові замовника), а також виконуючому обов’язки керівника. Водночас не заборонено включати до складу комітету бухгалтера і юриста. А той факт, що посадові особи в межах посадових обов’язків підписують договір (або ж погоджують його), платіжні доручення на оплату, не є підставою не включати таких осіб до складу комітету.
Більше того, радили б включати до комітету як юриста, так і бухгалтера. Адже юрист має знатися на нормах чинного законодавства, у т. ч. й закупівельного, і в разі виникнення проблемних моментів правозастосування порадить, як вийти із ситуації, щоб не порушити закон. А бухгалтер правильно перерахує цінову пропозицію учасника, а особливо, якщо специфікація чималенька. І водночас цим особам треба буде голосувати за прийняття рішень та підписувати протоколи засідань комітету. Напевно, що вони при цьому пам’ятатимуть приказку «Тричі зміряй, а раз відріж».
Також радили б включати до складу комітету посадових (службових) осіб з тих структурних підрозділів замовника, які найчастіше потребують здійснення закупівель. Наприклад, з тематики технічного забезпечення, інженерного, будівельного, адміністративно-господарського тощо.
Під час перевірки контролери зазначили, що головою комітету не може бути головний інженер, а потрібно призначити одного із заступників керівника установи. Мотивацією була недостатність компетенції у головного інженера з огляду на його посадову інструкцію. Чи дійсно це так?
Одразу зауважимо, що чинним законодавством зазначене питання не врегульовано. Повноваження голови комітету замовник визначає в Положенні про комітет з конкурсних торгів, яке затверджує розпорядчим актом. Тож саме цим положенням керується голова комітету під час організації та проведення закупівель, а не посадовою інструкцією.
При цьому слід зазначити, що Типовим положенням не передбачено обов’язковості надання голові комітету права підпису договорів про закупівлю. Отож імовірна ситуація, коли голова комітету відповідатиме тільки за організацію й проведення процедур державних закупівель, а підписуватиме договори від імені замовника інша посадова особа, найчастіше — керівник установи.
Водночас керівник замовника, який призначає своїм рішенням голову комітету, має усвідомити, що виконання функцій голови комітету є доволі складною та відповідальною роботою. Тож радили б покладати її на посадову особу, яка справді має досвід у проведенні торгів, знається на нормах права, а також володіє достатніми владними повноваженнями. Насамперед, такою особою є заступник керівника установи або ж принаймні посадова особа з відповідними професійними навиками, яка за посадовими обов’язками відповідає за питання матеріально-технічного забезпечення.
Крім того, нагадаємо, що саме голова комітету організовує його роботу та несе відповідальність за всю діяльність комітету. А члени комітету несуть відповідальність за персонально прийняті ними рішення.
Посадова особа замовника кілька років є головою комітету. Та вона має намір відмовитися від виконання цих обов’язків у майбутньому. Однак керівник замовника не задовольняє заяву голови комітету про припинення цією особою виконання функцій голови комітету. Чи може особа відмовитися від членства в комітеті та чи є законні підстави для задоволення керівником заяви цієї особи?
З огляду на проаналізовані нами норми чинного законодавства, голова комітету, як і решта членів комітету, включаються до його складу й затверджуються наказом керівника замовника. Цей наказ є локальним нормативно-правовим актом.
Стаття 30 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачає, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Із зазначеною нормою кореспондує норма статті 139 КЗпП, а саме: працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Отже, голова комітету має особисто виконувати обов’язки, покладені на нього його посадовою інструкцією та зазначеним наказом керівника. Водночас небажання працівника виконувати перелічені обов’язки чи неналежне їх виконання може бути підставою для розірвання трудового договору й подальшого звільнення з роботи. Зауважимо, що факт небажання або неналежного виконання обов’язків має бути відповідно доведений роботодавцем. Наприклад, причиною відмови від виконання таких обов’язків може бути невиконання або ж неналежне виконання самим роботодавцем своїх обов’язків.
Крім того, Типове положення передбачає, що голова комітету вносить на розгляд керівника замовника пропозиції щодо змін у складі комітету. За результатами розгляду цих пропозицій замовник може наказом вивести зі складу комітету його голову та цим самим наказом призначити нового голову комітету.
Посада члена комітету змінилася у зв’язку з переходом до іншого структурного підрозділу замовника. Чи варто в цьому випадку вносити зміни до наказу про склад комітету, якщо в цьому наказі зазначено посади членів комітету?
Так, у зазначеному випадку замовнику варто внести зміни до наказу про затвердження складу комітету шляхом заміни назви посади відповідної особи (члена комітету).
Знову зміни у законах? А щоб їх! І як тепер працювати? Як добре, що онлайн-помічник у системі «Експертус Головбух» і з робочими ситуаціями допоможе розібратися, і заспокоїть. Хутчіш тисніть на посилання і заручіться надійною підтримкою експертів 👇
Повноваження, функції членів комітету
Склад комітету, а також зміни до його складу, положення про комітет замовник затверджує власним рішенням. Водночас пунктом 4 Типового положення передбачено, що голова комітету має призначити заступника (заступників) голови, відповідального секретаря із членів комітету та визначити функції кожного члена комітету.
На практиці зустрічаються випадки, коли певні дії замовника щодо визначення повноважень членів комітету не узгоджуються з вимогами Типового положення. Наприклад, коли заступника й секретаря комітету призначає не голова комітету (під час засідання комітету протокольним рішенням), а керівник організації замовника розпорядчим документом (наприклад, наказом) одночасно з призначенням голови комітету.
Нагадаємо, що відповідно до пункту 3 розділу IV Типового положення рішення голови комітету щодо призначення заступника (заступників) голови та відповідального секретаря комітету, визначення функцій кожного члена комітету та вирішення інших питань заносяться до протоколу засідання комітету.
Розглянемо механізм створенння замовником комітету та визначення функцій його членів.
Створення кількох комітетів
Часто-густо на практиці виникають також запитання, чи може бути в замовника створено декілька комітетів та як вони мають взаємодіяти між собою. Проаналізуймо це.
По-перше, зауважимо, що окрім комітету замовника як колегіального органу для прийняття рішень щодо організації та здійснення держзакупівель у цього самого замовника можуть створюватися й окремі підрозділи з організації та координації здійснення держзакупівель. Такі підрозділи створюються залежно від рівня замовника (головний розпорядник, розпорядник нижчого рівня чи одержувач коштів), обсягів закупівель, кількості установ, організацій, підприємств, що підпорядковані цьому замовнику.
Зокрема, це можливо на рівні головних розпорядників бюджетних коштів. Причина такої необхідності — проведення відповідної роботи на рівні галузевих підрозділів, що формують пропозиції щодо потреби в придбанні товарів, робіт або послуг, узагальнення усієї потреби замовника до прийняття комітетом остаточного рішення про наявність підстав для проведення процедур державних закупівель.
По-друге, чинне законодавство у сфері держзакупівель не обмежує замовника у створенні кількох комітетів.
На практиці зазначене може бути доцільним на рівні замовників — головних розпорядників коштів. Також декілька комітетів можуть створити замовники, які мають потребу в товарах (роботах/послугах), різних за номенклатурою та призначенням, з огляду на специфіку своєї господарської діяльності.
По-третє, виникають питання щодо створення комітетів у філіях замовника. Так, частиною 6 статті 55, частиною 4 статті 64 Господарського кодексу України (ГК) передбачено, що суб’єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Частиною 4 статті 95 Цивільного кодексу України (ЦК) установлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Отже, замовник може створити кілька комітетів, у т. ч. й у відокремлених підрозділах — філіях. Створюватися у відокремлених підрозділах комітет може за дорученням головної організації.
► Підстави для відмови в участі у процедурі закупівлі на новий лад
Структурні та відокремлені структурні підрозділи організації, підприємства, які не мають статусу юридичних осіб, не можуть від свого імені виступати замовником у процедурах держзакупівель.
У зазначеній ситуації замовником має бути саме юридична особа, яка здійснює закупівлю через уповноважений належно підрозділ. Так, голові структурного підрозділу може бути надано право від імені замовника підписати рішення про утворення комітету на базі цього відокремленого структурного підрозділу, а також затвердити положення про комітет. При цьому комітет згаданого підрозділу здійснюватиме процедури закупівель від імені головного підприємства — юридичної особи згідно із Законом про закупівлі, але в межах повноважень, визначених у положенні про комітет щодо цього структурного підрозділу. Наприклад, на базі структурних підрозділів комітети можуть створюватися для здійснення закупівель у межах річного плану державних закупівель замовника для потреб цього структурного підрозділу.
Наголосимо, що предмет закупівлі та його очікувана вартість має розраховуватися з урахуванням потреб усіх структурних підрозділів замовника. Наприклад, якщо кожний структурний підрозділ має потребу в папері до 100 тис. грн., а в цілому по юридичній особі (потреба всіх підрозділів) — більше 100 тис. грн. (наприклад 800 тис. грн.), то замовник зобов’язаний провести процедуру відкритих торгів на загальну очікувану вартість щодо зазначеного предмета закупівлі.
Договір про закупівлю від імені юридичної особи — замовника підписує керівник філії або представництва (структурного підрозділу) на підставі довіреності, виданої відповідно до чинного законодавства.
Слід зазначити, що для забезпечення ефективності процесу закупівель замовник може також створити окремі робочі групи, зокрема з метою підготовки технічного завдання до документації конкурсних торгів, для проведення розкриття пропозицій конкурсних торгів. Тут зауважимо, що затверджувати технічне завдання у складі документації конкурсних торгів у будь-якому разі потрібно на засіданні комітету. Робоча група з розкриття пропозицій має бути з членів комітету.
Легітимність рішень
Прийняття рішень комітетом
Рішення з питань, що розглядають на засіданнях комітету, приймають простою більшістю голосів у присутності не менше двох третин членів комітету. До того ж за умови рівного розподілу голосів голос голови комітету є вирішальним.
Тут треба зробити акцент на тому, що згадані нами дві третини відраховуються не від кількості присутніх на засіданні членів комітету, а від кількості членів комітету, яка затверджена рішенням замовника у складі комітету. Тож це є вирішальним у питанні, чи правомочне рішення комітету. А якщо на момент необхідності засідання комітету в замовника виникла ситуація, що половина членів комітету перебувають у відпустці/відрядженні, то замовник може наказом затвердити зміни до складу членів комітету (вивівши з комітету відсутніх та ввівши нових осіб).
І така ситуація — не єдина, на практиці у роботі комітету виникають різні запитання. Розглянемо деякі з них.
► Розірвання договору про закупівлю
Якщо член комітету на момент засідання комітету перебував у відрядженні, то чи може він брати участь у засіданні комітету через Skype або ж інші засоби зв’язку, а потім після повернення з відрядження підписати протокол засідання комітету?
Одразу зазначимо, що прийняття рішень так, як описано в ситуації, чинним законодавством не передбачено, хоч і заборони також немає. Однак законодавець установив, що протокол мають підписати всі присутні на засіданні члени комітету, що практично виключає можливість участі у засіданні комітету шляхом використання Skype та інших засобів електронного зв’язку.
Член комітету йде у довготривалу відпустку, а саме для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Чи варто внести зміни до складу комітету в такому випадку, наприклад, якщо комітет складається з шести осіб?
Так, замовнику варто внести зміни до складу членів комітету: або виключити зазначену особу зі складу, або ж замінити її іншою особою. До того ж не забуваймо, що комітет має бути в кількості не менше п’яти осіб.
Оформлення рішень
Закон про закупівлі передбачає, що рішення комітету оформлюють протоколом, який підписують усі члени комітету, присутні на засіданні комітету з конкурсних торгів (ч. 5 ст. 11 Закону про закупівлі).
Щоб дотриматися вимог законодавства, радимо у протоколі засідання застосовувати вислів «вирішили», а не «ухвалили».
Хто має вести, підписувати протокол засідання комітету? Наприклад, голова комітету у відпустці чи у відрядженні: чи варто в цій ситуації зазначати в протоколі голову комітету в складі комітету?
Для вирішення цієї ситуації нагадаємо, що згідно з пунктом 4 розділу ІІ Типового положення в разі відсутності голови комітету його обов’язки виконує заступник голови комітету (якщо призначено кількох заступників голови комітету, то голова визначає серед них виконуючого обов’язки голови комітету на період своєї відсутності).
Пунктом 4 розділу ІV Типового положення передбачено, що секретар комітету забезпечує ведення та оформлення протоколів засідань комітету, оперативне інформування членів комітету стосовно організаційних питань його діяльності, за дорученням голови комітету виконує іншу організаційну роботу, а також забезпечує відповідно до вимог законодавства зберігання документів щодо здійснення закупівель, дотримання вимог законодавства з питань діловодства під час роботи з документами, здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Отже, протокол засідання комітету має вести секретар комітету. При цьому в протокол вносять лише інформацію щодо присутніх на засіданні членів комітету, які будуть підписувати цей протокол. Водночас нагадаємо, що в разі, якщо член комітету відмовляється підписати протокол, про це зазначають у протоколі, а також вносять інформацію про причини такої відмови.
Чи має право керівник замовника, який не є головою комітету, підписувати документи, що складаються щодо закупівель (оголошення про проведення процедури закупівлі тощо), тоді як голова комітету в цей день є на роботі?
Для вирішення зазначеної ситуації зауважимо, що обов’язки голови комітету передбачено в Законі про закупівлі, Типовому положенні, а також у Положенні про комітет, яке затверджує сам замовник.
Інструкцією щодо заповнення форми, зокрема оголошення про проведення відкритих торгів, затвердженою наказом Мінекономрозвитку від 15.09.2014 № 1106, передбачено, що цей документ підписує уповноважена особа замовника (генерального замовника).
Водночас згідно з положеннями розділу ІІІ Типового положення за організацію та проведення процедур закупівель відповідає комітет. До того ж комітет у процесі роботи забезпечує складання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань державних закупівель, визначених Законом про закупівлі.
Отже, функції складання, підписання та подання для оприлюднення, зокрема, оголошення про проведення процедури закупівлі покладено на секретаря та голову комітету. А з комплексного аналізу передбачених функцій голови комітету випливає, що саме голова комітету наділяється правом підпису процедурних документів комітету. А в разі відсутності голови комітету його обов’язки виконує заступник голови комітету, а отже, заступник голови матиме право підписувати документи комітету.
Як бачимо, навіть на першому етапі організації державних закупівель — створенні комітету — замовників підстерігають «підводні рифи». Тож вони мають ретельно, уважно аналізувати вимоги законодавства, щоб не припуститися помилки, а ми на шпальтах часопису допомагатимемо їм іти правильним шляхом!
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
