Черговий нормативно-правовий акт, який встановлює інвалютні обмеження, набрав чинності з 16.12.2016. Йдеться про постанову Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 14.12.2016 № 410 (далі — Постанова № 410).
На відміну від своїх попередниць, Постанова № 410 буде чинною вже не три місяці. Так, більшість положень цього документа діятиме, допоки іншого не встановить Нацбанк. Утім, таке правило не поширюється на граничні строки розрахунків у разі експорту й імпорту товарів, а також на встановлення граничного ліміту продажу інвалютних надходжень на міжбанку. Такі норми втратять чинність 16.06.2017.
За змістом Постанови № 410 одразу зазначимо, що традиційного останнім часом послаблення інвалютних обмежень не відбулося. Граничний строк для розрахунків за експортно-імпортними операціями щодо товарів, як і раніше, становить 120 календарних днів. Ніде не дівся й обов’язок продавати на міжбанку, в т. ч. безпосередньо НБУ, 65% інвалютних надходжень.
Продавати інвалюту уповноважений банк має, як завжди, без доручення клієнта і не пізніше наступного робочого дня після зарахування коштів на розподільчий рахунок.
Продовжили дію й інших валютних обмежень. Коротко нагадаємо найважливіші з них.
Інвалютні кредити від нерезидентів
Достроково погашати інвалютні кредити нерезидентам, як і раніше, заборонено. Відповідно, погашати борг можна не раніше строку, передбаченого договором. При цьому під строком платежу за договором слід розуміти найпізнішу дату, яку визначено умовами договору для своєчасного виконання такого платежу.
Зауважимо, що такі обмеження поширюються на випадки дострокового виконання резидентом-позичальником зобов’язань як за основною сумою кредиту чи позики, так і за іншими платежами, встановленими кредитним договором або договором позики.
Репатріація дивідендів
Дозвіл на виплату інвалютних дивідендів залишився. Однак при цьому існує ціла низка обмежень, які варто коротко нагадати.
Поверненню за кордон підлягають суми дивідендів за корпоративними правами/акціями лише за 2014 і 2015 роки. При цьому придбавати й перераховувати інвалюту для репатріації дивідендів має емітент корпоративних прав/акцій, за якими їх виплачують, або депозитарна установа, що обслуговує рахунок у цінних паперах іноземного інвестора, або безпосередньо іноземний інвестор.
Протягом календарного місяця купівля інвалюти з метою здійснення репатріації дивідендів також не може перевищувати більшого із двох таких граничних значень:
- 1 млн. доларів США або еквівалент цієї суми в іншій інвалюті за офіційним курсом НБУ на дату здійснення відповідної операції;
- 10% загального обсягу дивідендів, призначених для повернення за кордон, але не більше ніж 5 млн. доларів США або відповідний еквівалент такої суми в іншій інвалюті.
Саму ж купівлю та перерахування інвалюти для репатріації дивідендів можна проводити лише через один уповноважений банк, що його на свій розсуд обирає особа, яка нараховує такі дивіденди.
Видача інвалютної готівки клієнтам і переказ коштів
Продавати одній особі готівкову інвалюту в межах одного банку чи однієї фінансової установи можна в сумі, що не перевищує гривневого еквівалента 12 000 грн. протягом одного операційного (робочого) дня.
Натомість отримувати інвалютну готівку та банківські метали з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати один клієнт може в межах 250 000 грн. на добу в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Таке обмеження продовжує діяти на видачу інвалютної готівки як у межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку. Воно не поширюється на операції із забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон резидентами-юрособами, фізособами-підприємцями та іноземними представництвами.
Своєю чергою, гранична сума переказу інвалюти протягом одного операційного (робочого) дня за дорученням фізособи за межі України за поточними валютними неторговельними операціями знаходитися у діапазоні:
- до 15 000 грн., якщо немає підтвердних документів;
- від 15 000 грн. до 150 000 грн., якщо є відповідні підтвердні документи.
Додамо, що фізичні особи — нерезиденти можуть переказувати кошти за межі України незалежно від суми тільки на підставі документів, що підтверджують джерела походження коштів.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
