Попри анонсоване зниження ставок ЄСВ, очікуваного послаблення навантаження на фонд оплати праці насправді не сталося. Адже запропоновані для такої можливості умови надто складно реалізувати на практиці. Натомість зроблено вельми суворі кроки для легалізації зарплат, зокрема й у частині посилення відповідальності.
Відповідні зміни вніс Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 № 77-VIII (далі — Закон № 77) до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464), Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України.
Зменшення бази нарахування ЄСВ: у яких розмірах та за яких умов
Пункт 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 77 установлює, що з 1 січня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами (ЦПД) ставки єдиного внеску (крім ставок ЄСВ для допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах), встановлені для роботодавців частиною п’ятою статті 8 Закону № 2464, та добровільно застрахованих осіб згідно зі статтею 10 Закону № 2464 застосовуються з коефіцієнтом 0,4 (крім винятків, передбачених цією частиною), у разі, якщо платник виконує одночасно такі умови:
1) загальна база нарахування ЄСВ за місяць, за який нараховується зарплата (дохід) та/або винагорода за ЦПД, у 2,5 рази чи більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування ЄСВ платника за 2014 рік. Водночас, якщо загальна база нарахування ЄСВ не перевищує в 2,5 рази чи більше загальну середньомісячну базу нарахування ЄСВ платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування ЄСВ платника за 2014 рік на загальну базу нарахування ЄСВ за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за ЦПД (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути меншим за 0,4);
2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30% порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;
3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта становить не менше ніж 700 грн.;
4) середня зарплата по підприємству становить не менше трьох мінімальних зарплат.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Понижувальний коефіцієнт для нарахування ЄСВ не застосовується до заробітної плати (доходів) фізосіб з джерел не за основним місцем роботи (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464).
Коефіцієнт застосовується лише до ставок для нарахування ЄСВ. Для зниження ставок для утримання ЄСВ коефіцієнт не застосовується (п. 3 розд ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 77).
Отже, щоб скористатися понижувальним коефіцієнтом бухгалтеру, потрібно провести певні розрахунки. Подамо їх у формі алгоритму дій.
Застосування понижувального коефіцієнта
1. Розраховуємо, чи збільшилася середня заробітна плата по підприємству не менше як на 30% порівняно із середньою заробітною платою за 2014 рік. Якщо так — продовжуємо розрахунки, якщо ні — підприємство не має право на застосування понижувального коефіцієнта.
2. Перевіряємо, чи середня зарплата по підприємству у відповідному місяці становить не менше трьох мінімальних зарплат. Тобто із січня по листопад 2015 року ця сума має бути не менше 3654 грн. (1218 грн. × 3), у грудні 2015 року — не менше 4134 грн. (1378 грн. × 3).
3. Розраховуємо загальну середньомісячну базу нарахування ЄСВ платника за 2014 рік. Для цього слід вирахувати суму всіх доходів платника, з яких у 2014 році нараховували ЄСВ, та розділити її на 12 місяців.
4. Порівнюємо отриманий результат із загальною базою нарахування ЄСВ за місяць, за який нараховується зарплата (дохід).
5. Якщо загальна база нарахування за звітний місяць перевищує загальну середньомісячну базу нарахування ЄСВ за 2014 рік у 2,5 більше рази, виникає право на застосування коефіцієнту 0,4. Якщо ні — розраховуємо коефіцієнт. Для цього ділимо загальну середньомісячну базу нарахування ЄСВ платника за 2014 рік на загальну базу нарахування ЄСВ за звітний місяць. Однак цей коефіцієнт не може бути меншим за 0,4, а страховий платіж після його застосування — меншим за 700 грн.
Розглянемо застосування понижувального коефіцієнта на Прикладі 1.
Приклад 1. Розрахунок понижувального коефіцієнта при підвищенні заробітної плати
Середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у січні 2015 року залишилася на рівні 2014 року та становить 50 осіб. Середня зарплата на місяць по підприємству у 2014 році становила 175 000 грн. У січні 2015 року середня зарплата по підприємству становить 230 000 грн. Середню зарплату працівника збільшено із 3500 грн до 4600 грн. Умовно вважатимемо, що весь фонд оплати праці є базою для нарахування ЄСВ, а також що підприємству встановлено клас професійного ризику виробництва — 15, ставка ЄСВ — 37%.
- У січні 2015 року підприємство підвищило середню зарплату по підприємству порівняно з 2014 роком на 31,82% (230 000 грн ÷ 175 000 грн. × 100 – 100).
- Середня зарплата по підприємству у січні 2015 року становить 4600 грн. (230 000 грн. ÷ 50). Тобто вона дорівнює не менше трьох мінімальних зарплат (3654 грн.).
- Зростання середньомісячної бази нарахування для ЄСВ відбулося у 1,31 раза (230 000 грн. ÷ 175 000 грн.). Тому для ставки ЄСВ можемо застосувати понижувальний коефіцієнт у розмірі 0,76 (175 000 грн. ÷ 230 000 грн.). Тобто розмір пониженої ставки ЄСВ становить 28,12% (37% × 0,76).
- Середній страховий платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта становить 1293,52 грн. (4600 грн. × 28,12%). Тобто умова щодо середнього платежу у розмірі не менше 700 грн. також виконується.
Отже, підприємство за таких умов має право на пониження ставки ЄСВ до 28,12%.
Як бачимо, коефіцієнтом для пониження ставки ЄСВ зможуть скористатися тільки підприємства, які істотно підвищать зарплату.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Із 1 січня 2016 року при нарахуванні зарплати (доходів) фізособам та/або під час нарахування винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, установлені частиною 5 статті 8 та статтею 10 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзаці другому та третьому пункту 1 частини 1 статті 4 та статтею 10 Закону № 2464 застосовуються з коефіцієнтом 0,6.
Та чи зможе підприємство скористатися понижувальним коефіцієнтом, якщо воно розширить штат (або ж оформить трудові договори із працівниками, які виконували до цього тільки роботи за ЦПД), але при цьому підвищить зарплату несуттєво? Розглянемо таку ситуацію у Прикладі 2.
Приклад 2. Розрахунок понижуювального коефіцієнта при розширенні штату
У 2015 році на підприємстві працювало три штатних працівника, середня зарплата кожного з них становила 3500 грн. Із 2015 року підприємство значно розширило штат працівників до 20 осіб, середня зарплата кожного з них становить 3700 грн. Умовно вважатимемо, що весь фонд оплати праці є базою для нарахування ЄСВ, а також що підприємству встановлено клас професійного ризику виробництва — 5, ставка ЄСВ — 36,8%.
- Середня зарплата по підприємству на місяць у 2014 році становила 10 500 грн., у січні 2015 року — 74 000 грн. Тобто середня зарплата по підприємству збільшилася на 604,76% (74 000 грн. ÷ 10 500 грн. × 100 – 100).
- Вимога, за якою середня зарплата по підприємству має становити не менше трьох мінімальних(3654 грн.) зарплат, також виконується.
- Зростання бази нарахування для ЄСВ відбулося у 7,05 раза (74 000 грн. ÷ 10 500 грн.). Тобто застосовується понижувальний коефіцієнт 0,4%, а ставка ЄСВ становить 14,72% (36,8%. × 0,4%).
- Середній страховий платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта становить 544,64 грн. (3700 грн. × 14,72%). Тобто умова щодо середнього платежу у розмірі не менше 700 грн. не виконується.
Отже, підприємство навіть за умови значного збільшення фонду оплати праці за рахунок збільшення кількості штатних працівників скористатися понижувальним коефіцієнтом не зможе. Аби застосувати його під час нарахування ЄСВ, підприємство має збільшити середню зарплату кожної застрахованої особи у січні 2015 року, щонайменше, до 4755,44 грн (4755,44 грн × 14,72% = 700 грн.).
Нарахування ЄСВ на суму, меншу ніж мінімальна зарплата
Відповідно до доповнень, внесених Законом № 77 до частини 5 статті 8 Закону № 2464, у разі якщо база нарахування ЄСВ (окрім винагороди за ЦПД) не перевищує розміру мінімальної зарплати, установленої законом на місяць, за який нараховується зарплата/дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, за який нараховується зарплата/дохід, і ставки ЄСВ, установленої для відповідної категорії платника.
Тобто тепер визначена не лише верхня межа для нарахування ЄСВ (сума доходу, що дорівнює 17-ти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на яку нараховується ЄСВ), а й нижня для нарахування ЄСВ для кожної застрахованої особи.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Розрахунок ЄСВ, виходячи з мінімальної зарплати, проводиться лише у частині нарахувань. Тому, якщо застрахована особа отримує дохід, сума якого менша за розмір мінімальної зарплати, то ЄСВ утримують із фактично нарахованого доходу.
Зрозуміло, що ця норма спрямована, перш за все, на легалізацію зарплат. Аби роботодавцю не було сенсу, наприклад, оформлювати працівника на роботу з неповним робочим часом й пропорційною оплатою, виходячи з мінімальної зарплати. Адже при цьому оплата праці буде менша мінімальної зарплати, а нараховувати та сплачувати ЄСВ роботодавець все одно зобов’язаний на розмір, не менший мінімального.
Такий же підхід має тепер застосовуватися й у випадках, коли застрахована особа законно перебувала у відпустці без збереження зарплати на підставі статей 25 і 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96; у випадках, коли роботодавець зобов’язаний встановлювати працівнику неповний робочий день або неповний робочий тиждень відповідно до статті 56 КЗпП (на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, у т. ч. таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку); або коли працівник відпрацював на підприємстві не повний місяць та звільнився.
Сподіваємося, що фіскальна служба виокремить випадки, коли роботодавець змушений нарахувати працівнику дохід, менший за мінімальну зарплату відповідно до законодавства, з метою звільнення від нарахування ЄСВ у мінімальному розмірі (див. Приклад 3).
Приклад 3. Нарахування та утримання ЄВС із заробітної плати, меншої за мінімальну
Працівник влаштувався на підприємство на роботу з неповним робочим часом на 0,5 ставки. Посадовий оклад встановлено на рівні мінімальної зарплати (1218 грн.). У січні 2015 року йому нарахована зарплата в розмірі 609 грн. Умовно вважатимемо, що підприємству встановлено клас професійного ризику виробництва — 10, ставка ЄСВ — 36,88%.
Працівнику нарахована зарплата в сумі 609 грн., що становить менше мінімальної зарплати. Та попри це, ЄСВ потрібно нарахувати виходячи з мінімальної зарплати:
1218 грн. × 36,88% = 449,20 грн.
Утримання ЄСВ проводимо із суми фактично нарахованого заробітку:
609 грн. × 3,6% = 21,92 грн.
Такий самий порядок застосовується й під час нарахування роботодавцями ЄСВ на допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами. Адже частину 6 статті 8 Закону № 2464 доповнено абзацом, за яким: у разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної зарплати, установленої законом на місяць, за який нараховується зарплата (грошове забезпечення, дохід), сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ, установленої для відповідної категорії платника єдиного податку. Нагадаємо, що для осіб, зазначених у пунктах 9–14 частини 1 статті 4 Закону № 2464, ЄСВ нараховують у розмірі 33,2%.
Такий порядок також застосовується лише для ставки ЄСВ, визначеної для нарахування, а не для утримання ЄСВ. Утримується ЄСВ, як і раніше, із фактично нарахованого доходу.
Отже, якщо стаж для нарахування лікарняних становить менше 8 років, то розмір виплати за лікарняними може становити менше суми мінімальної зарплати (50%–70% середньої зарплати). Водночас ЄСВ доведеться нарахувати на суму мінімальної зарплати.
Приклад 4. Нарахування та утримання ЄВС з лікарняних
Посадовий оклад працівника становить 1400 грн. Наказом по підприємству з 1 по 7 січня 2015 року були встановлені неробочі дні, а з 8 по 29 січня 2015 року працівник хворів. Страховий стаж працівника становить 3,5 року, розмір лікарняних у відсотках середньої зарплати — 60%. За 16 робочих днів січня 2015 року працівнику нарахували лікарняні в сумі 1000 грн. (умовно).
Нарахований дохід у сумі 1000 грн. становить менше мінімальної зарплати Та попри це, ЄСВ потрібно нарахувати виходячи з мінімальної зарплати:
1218 грн. × 33,2% = 404,38 грн.
Утримання ЄСВ проводимо із суми фактично нарахованого заробітку:
1000 грн. × 2,0% = 20,00 грн.
ЄСВ підприємців та фізосіб, які забезпечують себе роботою самостійно
Якщо база нарахування ЄСВ для підприємців на загальній системі оподаткування не перевищує розміру мінімальної зарплати, установленої законом на місяць, за який отримано дохід, то сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У цьому випадку сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної зарплати й ставки 34,7%. Тобто якщо база нарахування у січні–листопаді 2015 року менша за 1218 грн., то за ці місяці ЄСВ нараховується в сумі 422,65 грн. (1218 грн. × 34,7%), а в грудні 2015 року — усумі 478,17 грн. (1378 грн. × 34,7%). Така норма діяла й до 2015 року.
Але пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 викладено у новій редакції. Відповідно до неї у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ. Водночас сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Чи означає це, що підприємець-загальносистемник зобов’язаний нараховувати ЄСВ за кожен місяць звітного року не менше мінімального страхового внеску незалежно від факту отримання доходів?
Думки з цього приводу різняться. Вважаємо, що зазначивши саме право, а не обов’язок підприємця визначати базу нарахування у разі відсутності доходу (прибутку), законодавець надав можливість нарахувати ЄСВ та включити цей період до стажу, але за умови, що страховий внесок буде не менше мінімального.
Сподіваємося, що ДФСУ також дотримуватиметься такої позиції. Інакше під час остаточного розрахунку за підсумками 2015 року (до 10 лютого 2016 року) такі підприємці зобов’язані будуть сплатити ЄСВ, нарахований за календарний 2015 рік із розрахунку не менше ніж мінімальний страховий внесок за кожен місяць навіть за відсутності доходу (прибутку).
Викладено у новій редакції й пункт 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464. Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, у т. ч. адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, є платниками ЄСВ. Тобто тепер незалежно від того, чи є вони найманими працівниками або підприємцями, вони мають сплачувати зі своїх доходів ЄСВ у розмірі 34,7%. До того ж сума ЄСВ також не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід/прибуток (п. 2 част.1 ст. 7 Закону № 2464).
Збільшено відповідальність щодо сплати та звітування з ЄСВ
Із 1 січня 2015 року збільшено штрафи (п. 2, 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464):
- за несплату/неперерахування або несвоєчасну сплату/несвоєчасне перерахування єдиного внеску з 10% до 20% своєчасно несплачених сум;
- за донарахування ДФС або платником ЄСВ своєчасно не нарахованого ЄСВ з 5% до 10% зазначеної суми за кожен повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого ЄСВ.
Крім того, частину 11 статті 25 Закону № 2464 доповнено пунктом 7, згідно з яким ДФС застосовує до платників ЄСВ такі штрафні санкції:
- за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності з ЄСВ — у розмірі 10 нмдг (170 грн.) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
- за ті самі дії, учинені платником ЄСВ, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, — штраф у розмірі 60 нмдг (1020 грн.) за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464.
За порушення законодавства про ЄСВ та пенсійне страхування посилено й адміністративну та кримінальну відповідальність. Зміни внесено до статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 2121 Кримінального кодексу України. Для зручності зміни наведено у Таблиці.
Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства про ЄСВ та пенсійне страхування
Порушення | До 01.01.2015 | Після 01.01.2015 |
Адміністративна відповідальність1 | ||
Порушення порядку нарахування ЄСВ, страхових внесків на пенсійне страхування |
|
|
Неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо ЄСВ, страхових внесків на пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» | ||
Порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами ПФУ | ||
Несплата або несвоєчасна сплата ЄСВ, страхових внесків на пенсійне страхування, у т. ч. авансових платежів, у сумі, що не перевищує 300 нмдг (182700 грн.) |
|
|
Несплата або несвоєчасна сплата ЄСВ, страхових внесків на пенсійне страхування, у т. ч. авансових платежів, у сумі, більше 300 нмдг(182 700 грн.) |
|
|
Порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування |
| |
Кримінальна відповідальність1 | ||
Умисне ухилення від сплати ЄСВ чи страхових внесків на пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана його сплачувати, якщо таке діяння призвело до фактичного ненадходження до ФСС2 коштів у значних розмірах3 |
|
|
|
| |
Особа, яка вперше вчинила діяння, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила ЄСВ чи страхові внески на пенсійне страхування, а також відшкодувала шкоду, завдану ФСС їх несвоєчасною сплатою (штрафні санкції, пеня) |
1 Для цілей застосування норм адміністративного тa кримінального законодавства в чaстині кваліфікації злочинів абo правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється нa рівні податкової соціальної пільги, визнaченої підпунктом 169.1.1 ПК для відповідного року (п. 5 розд. XX ПК).
2 Фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування.
3 Під значним розміром коштів слід розуміти суми ЄСВ чи страхових внесків на пенсійне страхування, які в 1000 і більше разів перевищують установлений законом нмдг (більше 609 000 грн.).
4 Під великим розміром коштів слід розуміти суми ЄСВ чи страхових внесків на пенсійне страхування, які в 3000 і більше разів перевищують установлений законом нмдг (більше 1 827 000 грн.).
5 Під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми ЄСВ чи страхових внесків на пенсійне страхування, які в 5000 і більше разів перевищують установлений законом нмдг (більше 3 045 000 грн.).
Також Закон № 77 вносить зміни щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про працю. Детальніше про це читайте у одному з наступних номерів тижневика «Головбух».
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"