Арешт рахунків: як поводитися

Багатство — це результат вміння людини мислити.

Айн Ренд

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». При цьому ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. А стаття 177 Цивільного кодексу України (ЦК) відносить гроші до об’єктів цивільних прав, тобто до того, стосовно чого виникають цивільні правовідносини, що може бути об’єктом права власності.

Втрата первинних документів через руйнування офісу

Стаття 319 ЦК установлює правило, відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому держава не втручається у здійснення власником права власності.

► Арешт рахунків підприємства: як запобігти

Отже, грошима (безготівковими чи готівковими) як об’єктами права власності власник управі розпоряджатися на власний розсуд. Винятки з цього правила встановлено у частині 7 статті 319 ЦК, відповідно до якої діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Одним із таких способів обмеження власника у розпорядженні ним своїми грошовими коштами є арешт цих коштів. При цьому відповідно до статті 1074 ЦК обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які є на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Загальні підстави накладення арешту на грошові кошти

Грошові кошти як еквівалент цінності об’єктів матеріального світу, стосовно яких особи вступають у правовідносини, є тим засобом, за допомогою якого суб’єкти правовідносин вимірюють свої вимоги (претензії) до інших суб’єктів таких правовідносин. Навіть держава всі свої майнові вимоги до своїх громадян вимірює грошима у вигляді податків. Ідеться про зобов’язання платника податку перед державою. Тож, набувши статусу такого еквіваленту вимог, гроші є тим, що замінює майже будь-які втрати суб’єктів правовідносин. Навіть моральну шкоду, яка в основі не має матеріального змісту, вимірюють грошима. Так, згідно з частиною третьою статті 23 ЦК «моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб».

► Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України

Можливість швидко виконати свої зобов’язання називають платоспроможністю або ліквідністю, тобто можливістю заплатити. Що швидше така можливість здійснюється, то більш платоспроможним є суб’єкт. Відповідно до наказу Мінекономіки «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» від 19.01.2006 № 14 платоспроможність або ліквідність — це один з основних якісних показників діяльності підприємства, що визначає спроможність підприємства здійснювати платежі, розраховуватися з боргами в потрібному обсязі та в зазначений термін наявними у нього коштами або такими, які безперервно поповнюються за рахунок його діяльності.

Отже, обмеження можливості розпоряджатися своїми коштами чинить негативний вплив на платоспроможність тієї чи тієї особи. Саме тому законодавець так прискіпливо ставиться до правових підстав обмеження особи у праві розпоряджатися своїми коштами і дозволяє це робити обмеженому, вичерпному колу осіб.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (ГПК) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 ГПК заходів до забезпечення позову. Таке забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 20 Податкового кодексу України (ПК) до прав контролюючих органів відносить право звертатися до суду:

• якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим його повноважень щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що перебувають у банку;
• щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що перебувають у банку, платника податків, який має податковий борг. Зокрема, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша від суми податкового боргу та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Ще однією підставою арешту коштів на рахунку є обтяження майна власника цього рахунку. Так, у разі відкриття рахунку клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк повинен зупинити видаткові операції з такого рахунку на суму обтяження та повідомити державному виконавцеві про відкриття рахунку. Таке повідомлення державному виконавцеві зобов’язаний вручити сам власник рахунку і подати до банку документи, що підтверджують отримання державним виконавцем повідомлення (п. 6.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III).

У цьому разі державний виконавець вирішує питання щодо необхідності накладення арешту на кошти боржника, що зберігаються на відкритому рахунку, та в семиденний строк з моменту надходження повідомлення інформує банк про прийняте рішення.

► Процедура накладання арешту на кошти

Право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, установлено статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі — Закон № 606). Боржник, тобто той учасник виконавчого провадження, з якого стягуються кошти, відповідно до статті 12 Закону № 606 зобов’язаний надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

Процедура накладення арешту на грошові кошти

Один із засобів протистояти арешту коштів особи — досконало знати процедуру накладення такого арешту та вимагати від усіх учасників цього процесу виконувати свої обов’язки під час учинення дій з арешту грошових коштів.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (далі — Закон № 2121) арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що перебувають у банку, здійснюється виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Отже, виключними підставами для накладення арешту на грошові кошти є:

• рішення суду про стягнення коштів;
• рішення суду про накладення арешту на грошові кошти;
• постанова державного виконавця про накладення арешту, прийнята ним у процедурі виконання судового рішення про стягнення коштів.

При цьому стаття 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 № 1702-VII установлює право суб’єкта первинного фінансового моніторингу зупинити здійснення фінансової операції:

• яка підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу або внутрішньому фінансовому моніторингу;
• із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України (КК).

Порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів урегульовано главою 10 Інструкції № 22.

Як уже зазначалося, підставами для накладення арешту є постанова державного виконавця або рішення суду. Вони ж мають надійти до банку в результаті:

• самостійного подання державним виконавцем, слідчим, представником суду, контролюючого органу;
• надіслання рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, контролюючий орган.

► Обслуговування банками приватних виконавців із примусового виконання рішень

Отже, ухвала суду чи постанова державного виконавця, доставлена в банк представником стягувача чи іншої зацікавленої особи, не вважатиметься правомірно отриманою банком. Виконання такої постанови чи рішення, навіть якщо їх першоджерелом є суд чи державний виконавець, але в банку вона опинилася не у зазначений вище спосіб, є правопорушенням. Арешт рахунку внаслідок такого виконання варто оскаржити до суду. А ще можна в результаті спілкування з банкірами переконати останніх не виконувати такий документ.

Арешт на грошові кошти клієнта банку може бути:

• обмежений певною сумою чи накладатися на всі грошові кошти;
• накладений на кошти на певному рахунку або (якщо номер певного рахунку не зазначений) на кошти на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку.

Тому клієнтові потрібно відстежити, на який саме рахунок накладено арешт та в якій саме сумі такий арешт накладено.

«Технічна» сторона виконання документа про арешт рахунків знайшла своє відображення в пункті 10.6 Інструкції № 22 і полягає в таких діях банку:

• якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку. Тобто якщо в документі про арешт зазначено суму коштів, які слід арештувати, то всі кошти понад таку суму використовуються клієнтом банку у звичайному порядку;
• якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання. У цьому разі клієнт банку позбавлений можливості здійснити операцію зі сплати бодай однієї гривні зі свого рахунку;
• якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку. Не пізніше наступного робочого дня банк має письмово повідомити орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Може скластися ситуація, коли в банк надійшло декілька документів про накладення арешту на кошти одного клієнта. У такому разі відповідно до пункту 10.8 Інструкції № 22 ці документи виконуються у порядку надходження, тобто по черзі.

► На рахунок підприємства в банку накладено арешт: що робити

Арештовані на рахунку клієнта кошти залишатимуться на цьому рахунку до настання однієї з таких подій:

• надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт;
• отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Окремі нюанси виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів для зручності наведемо також у Таблиці 1.

Таблиця 1

Варіанти поведінки банку при виконанні документа про арешт коштів

► Ревізії Державної аудиторської служби: на що очікувати

Зняти арешт з рахунку клієнта без перерахування коштів державній виконавчій службі банк має право на підставі одного з таких документів:

• постанови державного виконавця, прийнятої відповідно до законодавства;
• постанови слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпала потреба;
• рішення суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Поради та ризики для особи, кошти якої під арештом

Отже, особа, яка хоче уникнути арешту її коштів на банківському рахунку, насамперед має прискіпливо вивчити документ про накладення арешту на її рахунок. Зокрема, на предмет того, на який саме рахунок накладено арешт, у якій сумі цей арешт накладено, за яким документом про арешт здійснюється списання коштів. У разі виявлення помилок або невідповідностей у цих документах слід вказати на них банкірам та просити їх чи вимагати від них неухильного дотримання законодавства. Так клієнт може «виграти» час. Адже якщо банк належно поставиться до своїх обов’язків, то час, протягом якого державний виконавець чи суд усуватиме порушення, цілком може бути використаний клієнтом банку для того, щоб здійснити якомога більше видаткових операцій. І за таких умов наступне блокування рахунку нашкодить клієнту менше.

► Поради особі, кошти якої арештовано

Іншим варіантом поведінки може бути відкриття рахунку в іншому банку та повідомлення про це дебіторів. У цьому разі, якщо раптом державний виконавець не виконуватиме належним чином свої обов’язки і прогавить існування такого рахунку, можна буде якийсь час отримувати на нього кошти та здійснювати видаткові операції. Проте такі дії містять у собі певні ризики, оскільки в цьому випадку відбувається/може відбуватися невиконання судового рішення. А це, в свою чергу, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 382 КК (див. Табл. 2).

Таблиця 2

Кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення

Тож ухилятися від виконання судового рішення про стягнення коштів/їх арешт чи ні, слід вирішувати з урахуванням наведених вище ризиків притягнення до кримінальної відповідальності.