Оплата праці, як і сама праця на певному підприємстві може регулюватися на основі системи певних угод. Угоди укладаються:
- На національному рівні – генеральна угода;
- На галузевому рівні – галузева угода;
- На територіальному рівні – територіальна угода;
- На локальному рівні – колективний договір.
Законність та засади застосування таких договорів регулюється статтею 14 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі – Закон № 108).
Але повернемося до питання статті – якщо підприємство працює не на галузевому чи генеральному договорі, чи повинна проводитись доплата за вечірній час, враховуючи норми цих договорів, чи вони носять лише рекомендаційний характер?
Доплати згідно договору
У статті 15 Закону № 108 чітко вказано, що підприємства можуть самостійно встановлювати у колективному договорі:
- Систему оплати праці;
- Норми праці;
- Тарифні сітки;
- Розцінки;
- Розміри надбавок та доплат;
- Схеми посадових окладів;
- Розміри та умови отримання та нарахування премій, винагород та інших заохочень.
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори i угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII встановлено, що положення зазначені у генеральному, галузевому та територіальному договорах діють для всіх суб'єктів господарювання, які перебувають у сфері дії сторін, що підписали відповідну угоду.
Сфера дії сторін колективної угоди визначається сферою дії суб'єктів, що діють відповідно до законодавства та згідно із статутом чи положеннями.
Статтею 4 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» від 23.12.2010 № 2862-VI інтереси працівників підприємства від час укладання угоди має представляти профспілкова сторона. Вона складається із суб'єктів, які відносяться всеукраїнські профспілки та їхні об'єднання. Представниками інтересів роботодавця є всеукраїнські об'єднання підприємців, або сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої х відповідні центральні органи виконавчої влади.
У зв'язку із вищезазначеним, положення галузевої угоди можуть бути обов’язковими для підприємства у разі, якщо працівники і роботодавець представлені суб'єктами сторін галузевої угоди через відповідне членство на підставі установчих документів.
У статті 3 Рекомендації Міжнародної організації праці щодо колективних договорів передбачено наступне – всякий колективний договір повинен зв’язувати стороні які його підписали, а також осіб, від імені яких його було укладено. Відповідно до цього, під колективним договором потрібно розуміти всяку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається між роботодавцем чи групою роботодавців та представниками працівників, яких було обрано та уповноважено відповідно до законодавства країни.
Підприємствам, для яких положення галузевої угоди не обов’язкові, не заборонено їх використовувати.
У такому випадку роботодавець та працівники у межах повноважень можуть ухвалити узгоджене рішення і керуватися положеннями галузевої угоди.
Генеральна угода на 2016-2017 роки встановлює доплату у розмірі 20% годинної тарифної ставки для роботи у вечірній час із 18:00 до 22:00. Для підприємств що перебувають у сфері дії генеральної угоди , встановлення цієї доплати в розмірі не нижчому ніж визначеного угодами, в колективному договорі є обов'язковим.
Виходячи із цього, основним локальним документом підприємства, що регулює інтереси трудящих та роботодавців є колективний договір. А що стосується оплати праці у нічний час, то відповідно до статті 12 Закону № 108, в разі залучення працівників до роботи у такий час, має нараховуватися доплата за кожну годину роботи відповідно рівня встановленого колективним договором.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
