Призов на строкову військову службу під час мобілізації: чи звільняти

Усталений вислів «призов на строкову військову службу» у кожного кадровика миттєво асоціюється із пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП), відповідна норма якого встановлює: призов на строкову військову службу є підставою для припинення трудового договору. До того ж передбачено і деякі гарантії — право на працевлаштування у тримісячний строк до тієї ж організації або до її правонаступників на посаду, не нижчу за ту, яку особа займала до призову на військову службу (п. 3 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII).

Справді, у разі призову на строкову військову службу працівника має бути звільнено. Але тільки у мирний час.

Із 8 лютого 2015 року на працівників, призов яких на строкову військову службу припадає на період мобілізації, поширено гарантії щодо збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Тож на заміну процедурі «звільнення з роботи» прийшла інша — «увільнення від роботи».

Наразі норма щодо збереження місця роботи і середнього заробітку за призовниками міститься лише в одному із законів і не корелює з положеннями КЗпП. Утім, сподіваємося, що Верховна Рада України невдовзі ухвалить законопроект, який нівелює протиріччя.

Цілком імовірно, що на дату виходу тижневика друком законопроект стане Законом, а протиріччя між нормативними актами будуть усунені.

Утім, вважаємо за потрібне хоча б оглядово окреслити як найважливіші новації, так і законотворчі ініціативи, аби вже у квітні ви правильно провели всі кадрові процедури щодо призваних на строкову військову службу працівників.

Кого призиватимуть на строкову службу у 2015 році

Згідно з Указом Президента України «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2015 році» від 17.02.2015 № 88/2015 у квітні-травні та жовтні-листопаді 2015 року відбудеться черговий призов громадян України на строкову військову службу (далі — Указ № 88).

Відповідно до статті 2 Указу № 88 на строкову військову службу у 2015 році призиватимуть придатних за станом здоров’я до військової служби в мирний час громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 20 років, та старших осіб, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Частиною першою статті 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі — Закон № 2232) визначено, що на строкову військову службу призивають придатних для цього за станом здоров’я громадян України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років. Утім, з огляду на Указ № 88 чоловіків, молодших за 20 років, на строкову службу в 2015 році не призиватимуть.

Увільняємо, а не звільняємо: чому так

Чинна на початок квітня 2015 року редакція статті 36 КЗпП передбачає, що підставою для припинення трудового договору є призов або вступ працівника (власника — фізичної особи) на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Утім, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 № 116-VIII (чинний з 08.02.2015, далі — Закон № 116) частину другу статті 39 «Призов на військову службу під час мобілізації. Демобілізація» Закону № 2232 викладено в новій редакції:

У рамочку з обривом

За громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 № 1169-VII до статті 39 Закону № 2232 включено частину другу, якою закріплено аналогічну статті 119 КЗпП норму щодо збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під  час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року. Законом № 116 відповідні гарантії поширено і на тих, кого призивають на строкову військову службу під час мобілізації, і на тих, хто вступає на військову службу за контрактом, укладеним на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Маємо певну неузгодженість між нормами Закону № 2232, який зобов’язує роботодавця зберігати місце роботи і заробіток за призваним на строкову службу працівником, і пунктом 3 статті 36 КЗпП, що передбачає звільнення. Безумовно, вирішуватися ця колізія має на користь Закону № 2232, ураховуючи, що редакція статті 39 Закону № 2232 (зі змінами, внесеними Законом № 116) є пізнішою, а сам Закон № 2232 — спеціальним відносно КЗпП.

Отже, у квітні 2015 року працівників, яких призивають на строкову військову службу, не звільнятимемо, а увільнятимемо від роботи зі збереженням робочого місця і середнього заробітку.

Увільнення оформлюватимемо наказом. У табелі обліку використання робочого часу відсутність працівників позначатимемо літерним кодом «ІН».

Нові строки строкової служби

Законом № 116 змінено і строки строкової військової служби — відповідні зміни внесено до статті 23 Закону № 2232. Так, строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлено:

• для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, — до 18 місяців;
• для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти магістр, — до 12 місяців.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Чинна редакція статті 39 Закону № 2232 передбачає збереження посади і заробітку за військовослужбовцем строкової служби до одного року. Час строкової служби працівників, які на час призову мають магістерську ступінь, збігається із визначеним періодом збереження посади і заробітку, натомість для інших призовників маємо «прогалину» аж у шість місяців. У таких випадках можна рекомендувати визначати строк увільнення відповідно до чинної наразі редакції статті 39 Закону № 2232 («не більше одного року»), а після внесення змін до законодавчих актів (на які очікуємо) — новим наказом збільшити строк увільнення.

Призов на строкову службу: що день прийдешній нам віщує

Усунути неузгодженість у нормативних актах призваний Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду, зареєстрований у Верховній Раді 09.02.2015 за № 2079 (далі — Законопроект № 2079).

Окрім однозначного розмежування випадків, коли трудові відносини припиняються беззаперечно згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП, Законопроект № 2079 покликаний нарешті привести у відповідність частину третю статті 119 КЗпП з нормами усіх інших законів, що стосуються гарантій «призовникам», мобілізованим чи «контрактникам». Законопроект № 2079 передбачає, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, місце роботи та середній заробіток зберігатимуться до 18 місяців.

Обов’язки осіб, яких призивають на строкову службу

У контексті новацій пригадаємо значимі норми, пов’язані з призовом на строкову службу.

Відповідно до статті 335 Кримінального кодексу України ухилення від призову на строкову військову службу карається обмеженням волі на строк до трьох років.

Призов громадян України на строкову військову службу включає проходження ними призовної комісії та відправлення їх до військових частин (ч. 3 ст. 15 Закону № 2232).

Після оголошення чергового призову згідно з частиною 8 статті 15 Закону № 2232:

• призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (далі — військкомат) на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов’язані прибути в пункт і в строк, зазначені в повістці;
• якщо повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов’язані з’явитися до призовної дільниці в 10-денний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України;
• призовники, які змінили місце проживання, зобов’язані в 7-денний строк прибути до військкомату за новим місцем проживання для взяття на військовий облік.

Згідно з пунктом 2.12 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, у разі, коли лікарям важко визначити стан здоров’я призовника, його направляють на додаткове амбулаторне або стаціонарне обстеження до лікувально-профілактичного закладу. При цьому призовнику видають направлення, де зазначають попередній діагноз та питання, що потребують уточнення при обстеженні для остаточного лікарського висновку. Направлення підписують лікар, який призначив обстеження, і лікар — член призовної комісії, на якого покладено контроль за об’єктивністю і доцільністю призначуваних обстежень.

Особи, які направляються військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, увільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов’язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров’я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати (ч. 2 ст. 21 Закону № 2232).

На підставі направлення призовної комісії роботодавець має видати наказ про увільнення працівника від роботи.

У табелі обліку використання робочого часу відсутність працівника, пов’язану з проходженням медичного огляду за направленням призовної комісії, позначаємо літерним кодом «ІН».

Проходження обстеження підтверджується довідкою лікувально-профілактичного закладу, засвідченою підписом завідувача відділення та печаткою закладу (п. 2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 № 455). Довідку оформлюють у довільній формі.

Середня заробітна плата зберігається за призовником, який проходить медичне обстеження, за рахунок організації-роботодавця.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Громадянам України, які призиваються на строкову військову службу, виплачується грошова допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 21 Закону № 2232). Водночас порядок виплати зазначеної грошової допомоги так і не затверджено.

Підверстка 1

ВИ МАЄТЕ ЦЕ ЗНАТИ

Роботодавець має забезпечити своєчасне прибуття працівника-призовника до призовної дільниці

Відповідно до статті 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі — Закон № 2232) керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форм власності (далі — організація) на вимогу військкоматів забезпечують своєчасне прибуття громадян призовного віку до призовних дільниць.

Наведена правова норма не покладає на роботодавця обов’язку створити працівнику якісь особливі умови (скажімо, виділити для прибуття у військкомат автотранспорт організації). Утім, роботодавець не повинен перешкоджати явці працівника до призовної дільниці (наприклад, не направляти його у відрядження) і має надати можливість працівнику виконати свій військовий обов’язок.

Незабезпечення сповіщення працівників про їх виклик у військові комісаріати або перешкоджання їх своєчасній явці на призовні дільниці керівниками (іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами організацій) тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг) (ст. 211-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення; КУпАП).

У разі неявки призовника без поважних причин за викликом районного (міського) військового комісаріату на призовну комісію він несе відповідальність, установлену законом (штраф у розмірі від 5 до 7 нмдг, ст. 210 КУпАП).

Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються:

• перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;
• смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.

Врезка_вставка 1

Із документа

Призовний вік збільшено

З 08.02.2015 призовний вік збільшено до 27 років (Закон № 116)

Врезка-вставка 2

Із документа

Строки строкової військової служби:

• для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, — до 18 місяців;
• для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти «магістр», — до 12 місяців.

(Частина 1 статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ)