Керівник підприємства має створити всі умови для правильного ведення бухгалтерського обліку (ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV; далі ― Закон № 996). Отже, без формування облікової політики підприємства тут аж ніяк не обійтися.
Насамперед потрібно визначитися із глобальним питанням ― обрати базу бухгалтерської стандартизації для ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємства. Йдеться про вибір між національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (НП(С)БО) та міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ). Інформацію про такий вибір найкраще наводити на самому початку розпорядчого документа про облікову політику.
Що відображати у наказі про облікову політику
Зазвичай розпорядчий документ про облікову політику підприємства називають наказом про облікову політику. У ньому мають бути відображені принципи, методи і процедури, якими користується підприємство для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності, і щодо яких нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку передбачають більш ніж один варіант. Тут наводять і попередні оцінки, що їх застосовують для розподілу витрат між відповідними звітними періодами.
Конкретні положення облікової політики можуть також залежати від організаційно-правової форми підприємства, галузевих особливостей економічної діяльності, обсягів виробництва тощо (п. 1.3 Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 № 635; далі ― Методрекомендації № 635).
Приблизний перелік питань, що їх потрібно включати до наказу про облікову політику, наведено в пункті 2.1 Методрекомендацій № 635. Однак такий перелік не є вичерпним, на що власне звертають увагу згадані методрекомендації. Тому за потреби підприємство може його розширити.
Цікаво, що одним з елементів облікової політики Методрекомендації № 635 називають вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Зміну вартісного ліміту для визнання таких активів у Методрекомендаціях № 635 названо зміною облікових оцінок. А тому не потрібно проводити й змін у бухгалтерському обліку щодо основних засобів, зарахованих на баланс у попередніх періодах, через зміну вартісних ознак (п. 2.1, 2.6 Методрекомендацій № 635).
Утім, такий висновок щодо рекласифікації раніше визнаних основних засобів не можна вважати панацеєю. Адже вітчизняні стандарти бухгалтерського обліку подібної норми не містять. Детальніше про доцільність такої рекласифікації та інші питання, що належать до сфери облікової політики, читайте на с.__ поточного номера.
Класичний приклад наказу про облікову політику див. у Додатку.
Взяти з файлу X:\1_Напрями\_ГБ\_ГЛАВБУХ\01-Текущий номер\№ 47-2015\Верстка\ГБ_№47_2015_січ_додаток_облікова.docx
Кількісні критерії суттєвості
У наказі про облікову політику для розкриття облікових рішень підприємства використовують і низку кількісних критеріїв суттєвості. Необхідність їх відображення так само зумовлена можливостями, що їх надають стандарти бухгалтерського обліку.
Наприклад, пункт 16 П(С)БО 7 «Основні засоби» надає підприємству право переоцінювати об’єкти основних засобів, якщо їхня залишкова вартість істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Утім, П(С)БО 7 не визначає власне критерію суттєвості такого відхилення, тому в наказі про облікову політику доцільно зазначити не лише рішення щодо застосування переоцінок, а й кількісні критерії для такого застосування.
Вріз 1
Важливо, що критерії суттєвості застосовують і до додаткових статей фінансової звітності (п. 4 розд. ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Відповідно, окрему додаткову статтю, наприклад Балансу (Звіту про фінансовий стан) чи Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), може бути визнано не суттєвою для окремого її подання у таких звітах. Водночас вона може бути достатньо суттєвою, щоб окремо розкрити її у примітках до фінансової звітності (пп. 2.20.3 Методрекомендацій № 635).
Тож у розпорядженні підприємства є й механізм застосування різних кількісних критеріїв суттєвості. Допомогти визначитися з ними можуть, зокрема, ті самі Методрекомендації № 635, Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561, та інші подібні методрекомендації. Утім, остаточне рішення щодо визначення кількісних критеріїв суттєвості залежить лише від підприємства, яке формує свою облікову політику.
На які податки впливає облікова політика
Від принципів, методів і процедур, визначених у наказі про облікову політику, насамперед залежить величина об’єкта оподаткування податком на прибуток. Адже його розрахунок базується на фінансовому результаті до оподаткування, визначеному у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО або МСФЗ (пп. 134.1.1 Податкового кодексу України, ПК).
Звісно, сформована облікова політика впливає на порядок визнання окремих доходів і витрат, відповідно, й на «бухгалтерський» фінансовий результат. Для прикладу, від методу амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів, зазначеного в обліковій політиці, залежить величина визнаних у певному періоді витрат. На формування витрат може також впливати рішення щодо формування резервів сумнівних боргів, а на формування доходів ― застосування переоцінок необоротних активів.
Вріз 2
Важливість того, яку облікову політику обирає платник податку на прибуток, розуміють і податківці. Наприклад, у листі МГУ ДФС ― Центрального офісу з ОВП від 02.12.2015 № 26378/10/28-10-06-11 зазначено, що питання створення резерву сумнівних боргів на підприємстві є процесом провадження господарської діяльності підприємства і належать до компетенції його власника (власників).
Для платників податку на прибуток, які застосовують різниці, передбачені розділом ІІІ ПК, ті самі витрати від формування в бухгалтерському обліку резервів сумнівних боргів збільшують фінансовий результат до оподаткування (пп. 139.2.1 ПК). А «бухгалтерські» методи амортизації необоротних активів та суми їх уцінок впливають на застосування різниць згідно зі статтею 138 ПК.
Вріз 3
Не залишимо поза увагою й можливий вплив положень облікової політики на визначення бази оподаткування ПДВ. Зокрема, пункт 188.1 ПК вимагає, щоб така база для операцій із постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не була нижчою від їх собівартості. На думку податківців, тут йдеться саме про виробничу собівартість (див. лист ДФС від 07.04.2015 № 12082/7/99-99-19-03-02-17). А складові такої собівартості також визначають у наказі про облікову політику.
Попри те, що ми навели тут лише невелику частину випадків впливу облікової політики на розрахунок загальновідомих податків, важливість такої політики під час визначення різних податкових зобов’язань підприємства є очевидною. Тож сформована облікова політика є не лише одним із чинників визначення величини податків, а й одним із головних механізмів податкової оптимізації для підприємства.
Вріз 1
Важливо
У наказі про облікову політику
зазначають і низку кількісних критеріїв суттєвості
Вріз 2
Довідково
Витрати і доходи,
визнані в бухгалтерському обліку, впливають на розрахунок податку на прибуток
Вріз 3
Врахуйте
База оподаткування ПДВ
операцій із постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не має бути нижчою від їх виробничої собівартості
Нагадаємо, що згортання статей активів і зобов’язань, доходів і витрат допускається лише у випадках, передбачених відповідними НП(С)БО або МСФЗ (п. 3 розд. ІV НП(С)БО 1).
Якщо така дооцінка необоротних активів не спричинює формування капіталу в дооцінках.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
