Проаналізуємо помилки у податковій накладній та ризики, пов’язані з ними. Розкриємо секрет їх виправлення та сформуємо основні правила коригування, що економлять час і гроші платника ПДВ.
Втрата первинних документів через руйнування офісу
План «А» складання податкової накладної (ПН) — не припускатись помилок. На жаль, його виконання залежить не лише від бухгалтера. Коли план «А» не вдався, бухгалтер переходить до плану «Б» — «Порятунок «рядового» податкового кредиту» — та виправляє помилки.
Бухгалтер діє на підставі Податкового кодексу України (ПК) та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 № 1307 (далі — Порядок № 1307). Але в них є лише принципи виправлення помилок:
- щоб виправити помилку у ПН, складають розрахунок коригування (РК), в якому зазначають виправлені дані (п. 192.1 ПК та п. 21 Порядку № 1307);
- порядок складання РК та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) аналогічний до порядку, передбаченого для ПН;
- не можна виправляти дату складання та порядковий номер ПН тощо.
Оскільки таких вказівок замало, під час складання РК маємо керуватися ще й роз’ясненнями податківців та вже усталеними на їх основі правилами коригування.
Помилку виправляють залежно від її суті. Адже помилки в ПН бувають різні: сумові та несумові, істотні та несуттєві, за які штрафують та які «прощають». Найбільше бухгалтера турбують істотні помилки, за які карають.
Отож, розберемось, як врятувати податковий кредит. А особливу увагу приділимо саме тим заходам із порятунку ПДВ-кредиту, без яких він «не виживе».
Несумові помилки
Постачальник товарів/послуг відображає податкові зобов’язання на дату їх виникнення, незважаючи та те, чи склав він ПН, чи вона правильна та навіть чи зареєстрував він її в ЄРПН.
Протилежна ситуація для покупця. Адже у нього податковий кредит виникає лише за ПН, зареєстрованою в ЄРПН.
Увага: предметом статті не є податковий кредит на підставі інших документів, зазначених у пункті 201.11 ПК
При цьому вона не повинна містити суттєвих помилок, якими є помилки у реквізиті «код УКТ ЗЕД» та інших обов’язкових реквізитах, якщо вони заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу), період, сторони та суму податкових зобов’язань (п. 201.10 ПК).
Ні ПК, ні Порядок № 1307, ні роз’яснення податківців не дають вичерпного переліку помилок, що заважають ідентифікувати операцію. Це дає можливість податківцям мати запас для «фіскальних ПДВ-варіацій» під час перевірок.
Отож, пригадаємо спершу несумові помилки. Тобто допущені у обов’язкових і необов’язкових реквізитах ПН, не пов’язаних із сумовим вираженням операції.
Увага: помилку у ПН виправляють, складаючи розрахунок коригування, в якому зазначають виправлені дані
Детальніше зупинимось на безспірно істотних помилках у обов’язкових несумових реквізитах ПН, які обов’язково виправляємо:
- у даті складання ПН;
- у податкових номерах постачальника та покупця;
- в описі (номенклатурі) товарів/послуг;
- у коді товару за УКТ ЗЕД.
Адже зазначені помилки не дають права на податковий кредит. Перші три помилки заважають ідентифікувати операцію (відповідно період, сторони операції та зміст). А помилку в коді УКТ ЗЕД прямо визначає ПК як істотну, що не дає права на податковий кредит.
Інші несумові помилки в обов’язкових реквізитах — привід для роздумів платників ПДВ. Істотні чи неістотні, заважають чи не заважають ідентифікації. До прикладу, у пункті 201.10 ПК нічого не сказано про суттєвість/несуттєвість помилки в коді послуг за ДКПП, «спорідненого» реквізиту до коду товару за УКТ ЗЕД. Тому й у платників ПДВ теж є деякі «ПДВ-лазівки».
Гость, терміново потрібна відповідь?
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
