СИТУАЦІЯ: Підприємство — платник податку на прибуток та ПДВ — здало цукор на платне зберігання логістичному центру. Строк зберігання закінчився, а зберігач без жодних пояснень не повертає товар. Ошуканий поклажодавець збирається подати позов до суду про повернення майна або про відшкодування його вартості.
РІШЕННЯ: На цьому етапі поклажодавець уникне будь-яких податкових наслідків. Пояснимо, чому ми так вважаємо
Як виправити: ► недонараховану зарплату ► недоплату відпускних, лікарняних, декретних ► переплату ► помилкові базу та суму ЄСВ
Податок на прибуток
По-перше, у підприємства поки що немає достатніх підстав, аби списати зі свого балансу передані на зберігання товари (запаси).
Нагадаємо: активами вважають ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому.
Запаси визнають активом, якщо є ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість можна достовірно визначити (п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 5 П(С)БО 9 «Запаси», §§ 4.4, 4.44 Концептуальної основи фінансової звітності).
Юридично підприємство, яке передало товари на зберігання, залишається їх власником. Та й жодного документального підтвердження того, що зберігач втратив або використав ці товари у своїй госпдіяльності, у підприємства немає. Тому воно цілком може сподіватися на хепі-енд цієї ситуації. Тобто можливо повернути товар та отримати від нього майбутні економічні вигоди, нехай навіть після обстоювання прав у суді.
Саме тому до отримання надійних свідчень неповернення зберігачем товару його обліковують як актив на відповідному субрахунку рахунку 28 «Товари». Вважаємо, що при цьому принцип обачності не порушено. Адже для списання активу мають бути досить вагомі аргументи втрати контролю та неможливості отримати майбутні економічні вигоди від ресурсів.
Отже, допоки переданий на зберігання товар залишатиметься у активах підприємства, не буде жодних наслідків із податку на прибуток (незалежно від того, чи коригує підприємство фінрезультат на податкові різниці з розд. ІІІ Податкового кодексу України; ПК).
Можливі ускладнення ситуації
Як приклад, наведемо випадок, коли зберігач не повертає товар з обмеженим строком придатності (реалізації).
Тут треба пам’ятати правила оцінки запасів на дату балансу: запаси відображають у бухобліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (п. 24 та 25 П(С)БО 9 «Запаси»). Оцінку за чистою вартістю реалізації* застосовують, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або інакше втратили якість і первісно очікувана економічна вигода вже неможлива. Тому якщо на дату балансу чиста вартість реалізації товару буде меншою за первісну, підприємству доведеться уцінити його через проведення за дебетом субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» у кореспонденції із кредитом рахунку 28 (п. 27 П(С)БО 9).
* Чисту вартість реалізації визначають за кожною одиницею запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут (п. 26 П(С)БО 9).
Зберігач визнав провину
Звісно, може трапитися, що зберігач визнає втрату товару (наприклад, він зіпсований або викрадений), але всіляко зволікає із грошовою компенсацією його вартості. Тоді у підприємства, на наш погляд, будуть достатні підстави списати вартість такого товару за дебетом субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» та кредитом рахунку 28. Адже предмета контролю (ресурсу, який принесе економвигоди) більше не існує. Водночас балансову вартість списаного активу до прийняття рішення про конкретних винуватців доцільно зарахувати на позабалансовий рахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».
До отримання надійних
свідчень неповернення зберігачем товару його обліковують як актив на рахунку 28
Після встановлення винуватця, який має відшкодувати втрати, належну до відшкодування суму зараховують до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду: за дебетом субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» та кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів». Отже, у підприємства з’явиться на балансі новий актив, який регулює П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
Визнані витрати і доходи вплинуть на об’єкт оподаткування прибутківця за правилами бухобліку (зокрема, й того, що веде облік податкових різниць із розділу ІІІ ПК). Бо ПК не змушує коригувати фінрезультат на суми бухгалтерських витрат від уцінки або списання нестач, втрат запасів та доходів від відшкодування раніше списаних активів.
Як виправити: ► недонараховану зарплату ► недоплату відпускних, лікарняних, декретних ► переплату ► помилкові базу та суму ЄСВ
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
