Документальне підтвердження витрат є обов’язковим. Пояснимо чому.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV).
Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях із такими обов’язковими реквізитами, як:
- назва документа (форми);
- дата складання;
- назва підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-IV, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88).
Зауважимо, що відбиток печатки не обов’язковий реквізит первинного документа.
Отже, факт понесення витрат потрібно підтверджувати за допомогою первинних документів. У випадку отримання послуг такими документами можуть бути акти довільної форми з усіма обов’язковими реквізитами, передбаченими для первинних документів.
На обов’язковому документальному підтвердженні витрат багаторазово наполягали податківці. Зокрема, у листах ДФС від 10.02.2016 № 2759/6/99-95-42-01-15, від 21.01.2016 № 1080/6/99-95-42-03-15 та від 21.01.2016 № 1081/6/99-95-42-03-15.
Матеріали за темою
Як виправити: ► недонараховану зарплату ► недоплату відпускних, лікарняних, декретних ► переплату ► помилкові базу та суму ЄСВ
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
