Нерезидент перевозить товари: документальне оформлення й облік

Підприємство — резидент України (замовник) та іноземний перевізник (виконавець) уклали договір про надання послуг із перевезення вантажу автомобільним транспортом. За цим договором передбачено доставити вантаж зі складу замовника, що є продавцем товарів, до складу покупця. Які документи (крім договору) знадобляться для цієї операції замовникові? Як обліковують таку операцію?

Документацію, потрібну під час міжнародних перевезень вантажів, наведено в листі Мінінфраструктури від 19.09.2011 № 7885/11/10-11.

Усе залежить від виду перевезень. Зокрема, міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом (із перетином державного кордону) супроводжують оформленням міжнародної накладної (CMR).

Крім цього, варто мати інші документи, пов’язані з перевезенням, наприклад, розрахункові документи на оплату перевезення, акт про надання послуг.

Бухоблік у разі перевезення вантажів

Витрати на перевезення вантажу є витратами підприємства на їх збут. Їх відображають на однойменному рахунку 93.

Якщо із нерезидентом розраховуються інвалютою, застосовують норми П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів». Зокрема, суму авансу (попередньої оплати) в інвалюті, надану іншим особам у рахунок платежів для отримання робіт і послуг, перераховують у гривню за курсом НБУ на дату сплати авансу. Якщо авансові платежі постачальникові зроблено в іноземній валюті частинами і роботи, послуги від постачальника одержують частинами, вартість робіт, послуг визнають за сумою авансових платежів, застосовуючи валютні курси у послідовності проведення авансових платежів (п. 6 П(С)БО 21).

Якщо першою подією було отримання послуг, заборгованість за нею буде монетарною статтею, яку підприємство перераховує на кожну дату балансу і на дату її погашення.

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей щодо операційної діяльності відображають у складі інших операційних доходів (витрат) на таких субрахунках бухобліку:

  • 714 «Дохід від операційної курсової різниці»;
  • 945 «Втрати від операційної курсової різниці».

Місцем постачання послуг (у т. ч. послуг із перевезення вантажів) є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 Податкового кодексу України).

Якщо послуги перевезення надає перевізник (нерезидент), який не має постійного представництва на митній території України, операції з постачання таких послуг не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ (незалежно від того, надано послуги замовникові-резиденту чи замовникові-нерезиденту). Це підтверджує Узагальнююча податкова консультація щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затверджена наказом ДПС від 06.07.2012 № 610.


Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"

зміст


Безплатний вебінар для бухгалтерів

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді