Маємо справу із безпроцентною позикою (ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України; ЦК). За загальним правилом позику вважають процентною (ст. 1048 ЦК), тому в договорі прямо зазначайте про «безоплатність» надання грошових коштів.
Законним платіжним засобом є гривня (ст. 192 ЦК). Можете використовувати й інвалюту, проте для цього отримайте ліцензію НБУ. У розглянутій ситуації всі розрахунки проводять у гривні, а інвалюта лише базисний еквівалент розрахунків.
ЦК не забороняє прив’язувати договірне зобов’язання до інвалюти. Тобто за бажанням сторони договору можуть визначити грошовий еквівалент позики в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК). У такому разі суму сплати визначають за офіційним курсом валюти на день платежу (якщо іншого порядку визначення не встановлюють договір, закон чи інший нормативно-правовий акт).
Деякі держоргани вважають помилкою прив’язку грошового зобов’язання до інвалюти. Аргумент — у Господарському кодексі України (ГК) немає норми, яка дозволяла б це робити. Грошові зобов’язання можна виражати в іноземній валюті лише у випадках, коли суб’єкти господарювання мають право розраховуватися між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства (ч. 2 ст. 198 ГК). Зокрема, про це йдеться у листі Мінекономрозвитку від 29.05.2014 № 2413-01/17340-02. Хоча їхня позиція сумнівна, адже таке право передбачає ЦК.
У бухобліку на момент видачі коштів не виникає ні доходів, ні витрат. Різниця, що виникає під час погашення зобов’язання, — це інші операційні доходи (витрати) (лист Мінфіну від 31.07.2009 № 31-34000-10-16/20869).
ТОП дурниць у податкових консультаціях, які легко оскаржити
Тобто, якщо курс інвалюти зріс, на різницю складіть проведення: Дт субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валют» — Кт субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Якщо курс знизився: Дт субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» — Кт субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». У другому випадку ймовірно, що таку різницю податківці вважатимуть додатковим благом для працівника та вимагатимуть оподаткувати на загальних підставах (за аналогією з безповоротною фіндопомогою — додаткове благо згідно з пп. «ґ» пп. 164.2.17 Податкового кодексу України; ПК).
Бухгалтерський результат залишить аналогічний відбиток на податок з прибутку. ПК не передбачає податкових різниць для коригування такої операції.
Отже, різниця від перерахунку грошового зобов’язання з прив’язкою до інвалюти не є процентами за користуванням позикою. Таку сумову різницю визначайте разом з останнім платежем за договором. Відповідно, податкові наслідки за операцією виникнуть у тому періоді, в якому здійснили останні платіж.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
