Мінімальне податкове зобов’язання: коли юрособи його не визначають

Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) — це мінімальна сума податкового зобов’язання, яку розраховують щодо земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, що перебувають у власності або користуванні (зокрема в оренді чи на умовах емфітевзису). Особливості визначення МПЗ для платників податку на прибуток передбачили пунктом 141.9 Податкового кодексу України (ПК), а порядок розрахунку — у статті 38-1 ПК.

Єдиний податок четвертої групи

Коли МПЗ не застосовується

Згідно з пунктом 38-1.2 ПК, МПЗ не визначається щодо:

• земельних ділянок, що використовують дачні та садівничі кооперативи, а також земель, набутими їхніми членами в результаті приватизації;
• земель запасу;
• невитребуваних земельних часток (паїв), якими розпоряджаються органи місцевого самоврядування, крім тих, що передані в оренду;
• земель зон відчуження та обов’язкового відселення, які постраждали від Чорнобильської катастрофи;
• сільськогосподарських угідь, що належать фізичним особам та станом на 1 січня звітного року знаходилися в межах населених пунктів;
• земель, що перебувають у консервації, забруднені вибухонебезпечними предметами або щодо яких надані податкові пільги місцевими радами (на підставі заяв платників).

Окрім того, у разі переходу права власності чи користування земельними ділянками протягом року МПЗ розподіляється між попереднім та новим власником або користувачем пропорційно періоду володіння (п. 38-1.4 ПК).

Особливі умови воєнного часу

Підпункт 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК звільняє від нарахування та сплати МПЗ за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих рф. Це правило застосовують як до фізичних, так і до юридичних осіб, а уточнення можна внести шляхом подання уточнюючої декларації.

За інформацією ДПС у Київській області