Державне мито слід відрізняти від мита — непрямого податку, наголошують регіональні податківці.
Мито накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит, включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.
У свою чергу державне мито — це грошова сума, що стягується у нотаріальних конторах, органах МЗС, МВС, відділах державної реєстрації актів цивільного стану, міських, сільських, селищних радах та інших уповноважених на те органах за вчиненням ними дій з об’єктами нерухомого майна і видачу документів, що мають юридичне значення. Тобто, це плата за дії (послуги) уповноважених органів, що стягується з метою покриття витрат, які виникають у зв’язку із зазначеними вище діями.
Головна особливість державного мита — його індивідуальна відповідальність. Адже, сплачуючи державне мито, платник переслідує певні інтереси, пов’язані зі здійсненням на його користь дій публічно-правового характеру.
