Податок на нерухомість: хто платить за договором управління?

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 Податкового кодексу України; ПК).

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 ПК).

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника правління або вказаної ним особи (вигодонабувача); ст. 1029 Цивільного кодексу України (ЦК).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (ч. 1 ст. 1030 ЦК).

Установником управління є власник майна (ст. 1032 ЦК).

Управитель, якщо це визначили договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (ч. 5 ст. 1033 ЦК).

При цьому майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (ч. 3 ст. 1030 ЦК).

Договір управління майном передбачає передачу майна від власника (установника управління) до іншої сторони (управителя) для здійснення управління ним за плату та на певний строк. Управитель діє від свого імені, але в інтересах власника, управляючи майном і отримуючи за це винагороду.

Отже, установник, який фактично є власником майна, переданого в управління, є відповідальним за сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За інформацією ДПС в Одеській області