Звільнення за угодою сторін чи за власним бажанням: що обрати?

Різниця між цими підставами звільнення значно більша, ніж може здатися на перший погляд. Розбираємося, який варіант найкращий для працівника.

1. Звільнення за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).

Ця підстава передбачає, що і працівник, і роботодавець досягли взаємної домовленості про припинення трудового договору.

Переваги такого способу звільнення:

• можна звільнитися у будь-яку дату (дату звільнення визначають за домовленістю);
• попереджувати за 14 днів не потрібно.

Важливо! Після досягнення домовленості відкликати заяву складно.

Про це неодноразово наголошував Верховний Суд. Так, якщо сторони досягли домовленості про припинення трудового договору за угодою сторін і погодили дату звільнення, працівник не може в односторонньому порядку відмовитися від цієї домовленості. Скасувати її можна лише за взаємною згодою сторін.

Такий підхід підтверджує, зокрема, правова позиція ВС, викладена у постанові від 26.10.2016 у справі № 6-1269цс16.

Робота в умовах відключень світла

2. Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП)

Діє загальне правило — 14 днів відпрацювання. У певних випадках можна звільнитися без відпрацювання (переїзд, вступу до закладу освіти, догляд за дитиною або хворим членом сім'ї, вихід на пенсію, порушення роботодавцем умов колективного чи трудового договору тощо).

До дня звільнення працівник може відкликати заяву (ч. 2 ст. 38 КЗпП).

Тож, перш ніж писати заяву на звільнення, оцініть не лише швидкість оформлення, а й правові наслідки обраної підстави.

Джерело: Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради