Самого акта про залік недостатньо для підтвердження завершення валютних розрахунків. Потрібні докази реальності вимог, їх однорідності та зв’язку з конкретною ЗЕД-операцією
ДПС роз’яснила, що потрібно враховувати під час документальних перевірок дотримання граничних строків розрахунків за експортними та імпортними операціями.
За результатами опрацювання правового підходу Верховного Суду (ВС) щодо застосування інституту зарахування зустрічних однорідних вимог у сфері зовнішньоекономічної діяльності встановлено, що сам по собі факт оформлення документа про зарахування зустрічних однорідних вимог не є безумовною підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків.
Така позиція ВС викладена, зокрема, у постановах від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15, від 22.01.2025 у справі № 420/12562/23, від 16.07.2025 у справі № 320/29423/23, від 12.08.2025 у справі № 420/29813/23, від 23.10.2025 у справі № 260/4525/24, від 20.01.2026 у справі № 320/8245/23, від 04.03.2026 у справі № 320/57458/24, від 18.03.2026 у справі № 320/9656/23 та від 01.04.2026 у справі № 120/14950/24.
Під час перевірки мають бути досліджені всі обставини виникнення та припинення відповідної заборгованості, зокрема реальність зустрічних вимог, їх однорідність, настання строку виконання, зв’язок заліку з конкретними зовнішньоекономічними операціями, митними деклараціями, сумами та строками. Саме по собі оформлення заяви або акта про зарахування не є достатнім доказом припинення відповідного зовнішньоекономічного зобов’язання без дослідження всього комплексу первинних документів та бухгалтерського обліку.
Зобов’язання може припинятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги (ст. 598, 601 Цивільного кодексу України). ВС виходить із того, що для зарахування зустрічних однорідних вимог достатньо заяви однієї сторони, а вимоги мають бути зустрічними, однорідними та такими, строк виконання яких настав.
У постанові від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 ВС сформував підхід, згідно з яким у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у встановлений строк підстави для притягнення резидента до відповідальності за ненадходження валютної виручки відсутні, за умови встановлення таких обставин на підставі належних доказів.
У постановах 2025 — 2026 років ВС застосовує наведений підхід також до правовідносин, що регулює Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі — Закон № 2473). ВС зазначає, що Закон № 2473 не змінив концептуальних підходів до можливості припинення зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами способами, передбаченими у цивільному законодавстві.
Водночас необхідно враховувати правову мету статті 13 Закону № 2473, а саме: забезпечення своєчасного завершення зовнішньоекономічних розрахунків, надходження валютної виручки за експортними операціями та отримання товарів за імпортними операціями, що сприяє підтриманню збалансованості платіжного балансу держави, стабільності валютного ринку та захисту економічних інтересів України.
Саме з цією метою Закон № 2473 пов’язує здійснення валютного нагляду за експортно-імпортними операціями та встановлює відповідальність за порушення граничних строків розрахунків.
Штрафи за невчасну сплату пені у сфері ЗЕД
Одночасно законодавство не виключає можливості припинення цивільно-правових зобов’язань способами, передбаченими в цивільному законодавстві, що підтверджує сформована практика ВС:
- залік не може визнаватися належним підтвердженням завершення розрахунків, якщо відсутня зустрічність вимог;
- вимоги не є однорідними за правовою природою та матеріальним змістом;
- вимоги підлягають виконанню у різних валютах і документи не підтверджують їх належного приведення до єдиної валюти;
- не підтверджено факт виникнення зустрічної заборгованості первинними документами;
- відсутнє належне відображення операції в бухгалтерському обліку;
- за даними обліку платника після нібито проведеного заліку продовжує обліковуватися дебіторська або кредиторська заборгованість за відповідним зовнішньоекономічним контрактом;
- неможливо встановити, які саме митні декларації, інвойси, суми та строки закриті відповідним заліком;
- залік проведено після спливу граничного строку розрахунків;
- документи про залік мають формальний характер і не підтверджують фактичного припинення саме того зобов’язання, за яким встановлено порушення.
Зазначена позиція викладена у постановах ВС, зокрема від 20.01.2026 у справі № 320/8245/23 та від 18.03.2026 у справі № 320/9656/23.
Окремо слід враховувати позицію ВС щодо пункту 14 постанови НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18.
У низці постанов ВС виходить із того, що зазначене обмеження адресоване банкам як суб’єктам валютного нагляду і саме по собі не є достатнім обґрунтуванням для невизнання цивільно-правового припинення зобов’язань між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Джерело: ДПС у Вінницькій області
