Україна дедалі розширює коло країн, з якими співпрацює. Більшість країн має свої звичаї та особливості ведення бізнесу і товарообміну. Задля покращення рівня співпраці та полегшення документообігу переймаємо нові форми договорів/угод.
У розрахунках із нерезидентами часто користуються кредит-нотою. Проте українські суб’єкти господарювання мають бути готові до того, що отримають від іноземного контрагента дебет-ноту. З’ясуємо, як складати і коли використовувати дебет-ноту у зовнішньоекономічній діяльності.
Дебет-нотою є документ, що повідомляє боржника про те, що в кредитора, за певних обставин, настало право вимоги за укладеним договором. В іноземних джерелах знаходимо таке визначення:
Дебет-нота — це документ, який використовується продавцем для інформування покупця про поточні боргові зобов’язання, або документ, створений покупцем при поверненні товарів, отриманих у кредит. Дебет-нота може надати інформацію про майбутні накладні або слугувати нагадуванням про кошти, які наразі підлягають сплаті. Для повернених товарів примітка включатиме загальну очікувану суму кредиту, опис повернених товарів і причину їх повернення.
Вітчизняне законодавство не надає визначення дебет-ноти. В українській практиці використовується дуже рідко. Як правило, дебет-ноту українському контрагенту надсилає іноземна організація-кредитор.
Отже, наразі дебет-ноту використовують лише у сфері міжнародної співпраці, тому користуватимемося поясненнями, що надають міжнародні джерела.
Дебет нота: коли використовувати
Дебет-ноту зазвичай використовують у співпраці бізнесів (B2B-Business to Business), коли і покупець, і продавець у певних випадках можуть надсилати її один одному.
Продавець виставляє дебет-ноту. Продавець виявив, що виставив покупцеві рахунок на 5000 грн, тоді як фактична сума до сплати — 8000 грн. Продавець направляє покупцеві дебет-ноту на додаткові 3000 грн разом із поясненням зміни суми в накладній
