Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР; Закон № 504).
Законом № 504 визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Із 06.06.2015 Закон № 504 доповнено статтею 162, яка передбачає надання додаткової відпустки учасникам бойових дій, інвалідам війни зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Отже, після демобілізації працівник має право отримати на підприємстві, де він працював на час призову, щорічну відпустку за період військової служби.
