Супертаблиця для розрахунку середньої зарплати Скачати⋙
Розпрощатися з працівником, що працює за трудовим договором і знає свої права, роботодавцям буває нелегко. Через це власникам доводиться утримуватись від свавільних рішень. У контексті розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця слід пам’ятати:
1. Звільнити працівника можна лише на певних підставах.
Загальні підстави для звільнення з роботи передбачає стаття 40 Кодексу законів про працю України «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» (далі – КЗпП). Підстави для звільнення, що передбачені для спеціальних суб’єктів, містить стаття 41 КЗпП «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов».
2. Необхідно дотримуватись процедури звільнення.
Кожна з підстав для звільнення працівника передбачає дотримання певної процедури. Відповідно до КЗпП, звільнення на підставі скорочення чисельності/штату передбачає обов'язкову виплату вихідної допомоги (ст. 44), а також процедуру попередження про звільнення не пізніше, ніж за 2 місяці до дати звільнення (ст. 49-2), а на підставі невиконання трудових обов’язків – за умови відбирання пояснень стосовно причин вчиненого проступку (ст.149).
3. Існують обставини, коли звільнення неприпустиме.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника у відпустці (це стосується і відпусток по догляду за дитиною). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства.
4. Окремі категорії осіб мають додатковий захист.
Розірвання трудового договору з певних підстав може бути проведено лише за попередньою згодою профспілки, членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП). Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства потребує згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (ст. 252 КЗпП). Також існують суб’єкти, звільнення яких допускається у виняткових випадках:
а) вагітні жінки, матері з дітьми до 3 років, одинокі матері з дітьми віком до 14 років (ст. 184 КЗпП);
б) неповнолітні працівники (ст. 198 КЗпП).
5. Існує можливість поновлення прав у суді.
У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця, він зобов'язаний у день звільнення з роботи видати йому копію наказу про звільнення (ст. 47 КЗпП). У місячний термін після отримання цього наказу працівник може оскаржити його до суду. Судовий збір за подачу позову не сплачують (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). Цивільний процесуальний кодекс України допускає можливість розгляду таких справ у спрощеному порядку.
При винесенні рішення про поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогул. Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню (ст. 235 КЗпП). За кожен день вимушеного прогулу працівник отримує середній заробіток.
Держпраці почало проводити перевірки за новими правилами. Тепер у інспекторів праці прав стало більше, у роботодавців — менше. Ми знаємо що змінилося, а які є підстави аби не допускати інспектора до перевірки.
