Мінсоцполітики у своєму листі від 21.05.2015 № 319/18/99-15 зазначило, що статтею 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон) встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у разі настання страхового випадку в період роботи.
Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності чітко визначені статтею 23 Закону.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Відповідно до пункту 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок), затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності розраховується шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів, які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності обчислюється відповідно до пункту 14 Порядку виходячи з нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та кількості відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.
Згідно із статтею 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форм власності.
Виплати за період, коли особа не працювала та за нею зберігався середній заробіток, не включаються до розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Тож у разі відсутності у розрахунковому періоді в демобілізованої застрахованої особи заробітної плати для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності може бути застосовано пункт 10 Порядку, згідно із яким середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.
