Згідно зі статтею 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі — Закон № 161) визначено, що об’єктами оренди є земельні ділянки, які перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, а орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
Орендована земельна ділянка чи її частина може передаватись орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, його умови повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки та не суперечити йому.
Відповідно до статті 21 Закону № 161 орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Тобто орендар земельної ділянки сплачує орендодавцю орендну плату відповідно до договору оренди (суборенди), а власник земельної ділянки подає податкову декларацію відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки та сплачує земельний податок до бюджету.
