Верховний Суд України, проаналізувавши застосування судами законодавства щодо поруки як виду забезпечення виконання зобов’язання, зокрема, відзначив, що Цивільний кодекс України (ЦК) не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.
Водночас норми ЦК, якими врегульовано відносини поруки, мають диспозитивний характер, надаючи можливість сторонам на свій розсуд визначити переважну частину умов договору. Наприклад, щодо обсягу зобов’язання поручителя (забезпечення боргу частково або в повному обсязі), характеру зобов’язання поручителя (солідарно з боржником або субсидіарно) тощо.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Та все одно, з урахуванням характеру поруки (похідний, залежний від основного зобов’язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:
- визначення зобов’язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;
- обсяг відповідальності поручителя. Адже поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК);
- відомості про сторони — кредитора і поручителя;
- відомості про боржника. Він хоч і не є стороною договору поруки, але при одержанні вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову — подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні.
Повне або часткове копіювання матеріалу дозволено лише за умови посилання на портал «Головбух24»
